11.11.2021 02:28
only 18+
13 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Світлана Нестерівська

Сумую за своїм Івасиком

Я вже давно не граюся у класики.

В подяці я звертаюсь лиш до Тебе.

Я так сумую за своїм Івасиком

Що поривався так до Дому - в Небо.


Дідунь, я обіцяла посміхатися.

Ми з Вами разом часто жартували.

Та де мені від болю заховатися?!

Зробити що, щоб серце не ридало?!


Хай ця присвята - іншим лиш фантастика.

Останні дні...Останні Ваші роки.

Усі страждання бідного Івасика.

В його вісімдесят аж восьмий спокій...


Лиш Богу розкажу, як серце крається.

Лиш Небу прошепчу, душа як тужить.

Дідусику, тебе не вистачається.

Ти знаєш, як тебе люблю я дуже.


Дідунику, мій пташечку сивесенький.

Мої в молитвах дні тобов даровані.

Дорослою і дуже вже маленькою.

Прости, що я не втримала від повені.

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 12.11.2021 00:29  © ... => Микола Коржик. 

Дякую.Написано два роки тому - залишалось у чернетках.Боліло... 

 11.11.2021 22:03  Микола Коржик. => © 

Як чуйно. Дуже красиво написано...