Непробачиш
Непробачиш мені моє небо,
Погляд не здіймеш уверх
Коли я біля тебе
Тримаю за руку... й тепер.
Непробачиш мій холод мені,
Що з того? Та я такий.
І в очей чорних тремтінні-
Ти мовчиш, спокійно й...
Й слова нескажеш,
Не промовиш до мене,
Авжеж...
Такі мої вени.
Такий я;
Це в крові.
Мов змія,
Отруту влила... І знов;
Вливає твоїми очима,
Холодними, крижаними.
Ти мовчиш.
Ти непробачиш мені ніколи;
Й нетреба.
Нетреба мені болі,
Неможна змінити небо.
Непробачиш мені,
Й я не зможу.
Та пам`ятай, як на весні,
З бруду квітне поле.
