20.02.2020 00:39
18+
115 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © TI.R

Катя за Дарвіном!

Катя за Дарвіном! 1

Життя тигрів поділяється на кілька періодів. Це коли ти народився і все добре й чудово коли тебе годують, ще й під хвостом вилизують. Але те все триває не довго й настає той час, коли набрався сили і відчуваєш, що ти володар світу, а тобі копняка під сраку і на свої хліба. І от тепер уявіть тигриця Катя яка щойно опинилась в такій ситуації. Вона з красивою розумною мордою, вона вся помаранчева з білим животиком прикрашена еротичними чорними смужками по всьому тілу! Вона дуже струнка, бо давно нікого не жерла, а скоріше навіть не струнка, а худюща як дошка шалівка! Її ребра стирчать з-під її шуби, кістки тазу дуже випирають і схожі на приціл у двостволової рушниці. Вона схожа на студентку першого курсу, яка приїхала з села Кодаки і вступила до університету Шевченка, а батьки не поклали трьоху сала, огірків і хліба. От так і лишилась Катя без свого двору і без чоловіка. Та в принципі хто б на неї в такому вигляді глянув?! Але все б могло статися і якщо б те сталося, то він би тільки свою піцеруньку потарабанив би об хребет Каті, звук був би таким наче іржавою трубою грають по металочерепиці Васильківського заводу Арсенал, насолоди вони б отримали рівнно стількиж, як і я слухаючи вокально інструментальний ансамбль Металіка, де Ларс грає на трамбоні, а Джеймс виконує коломийки німецькою!

Катя блукала цілими днями лісом який повністю був у владі пекельної спеки. Ліс був кольору неначе він от-от і спалахне сам! Води було мало, а дістати її було все тяжче, весь ліс був поділений між старшими і сильнішими тиграми. Катю ніхто серйозно не сприймав. Полювати на чужій території було небезпечно, а жерти хотілось дуже, де ж той слон коли він так потрібен?! Вона б може і хотіла закінчити життя тигрогубством, але щось її тримало на цій землі. Забрівши знову на чужу територію Катя зустрілась з її власником і отримала тягла, єдине що вона тоді могла зробити це тікати! Катя летіла лісом як стріла Робіна Гуда, як нестримний вітер, Катя бігла так, що навіть було не зрозуміло чи торкається вона лапами землі, перелітаючи рови, пролітаючи чагарники і високу траву Катя опинилась… Опинилась в дивному місці. Посередині було озеро з чистою водою багато зелені все було в величезних деревах, то була наче оаза посеред пустелі. А головне! Головне що там була неймовірна кількість різноманітної звірини, яка годилася в їжу! Їжа!!! Перед очима в Каті попливли і смажений кабанчик і курка в майонезі і ще безліч неймовірних страв! Якщо я вже почав давати імена звірячим персонажам, то вже не буду зраджувати традиціям і просто продовжу!

І так почнімо знайомство! На березі валялись два величезних чумадана з елітної шкіри, з якої мріють мати шкарбани та сумочки! Вигляд їх був просто жахливий! Морди роздряпані, всі понівечені, у Толіка була підвязана лапа, а на голові слід від удару копита у скроню, характерною відзнакою було червоне око як в термінатора, у Кості були охайно вибиті передні зуби і зламаний хвіст! У обох були величезні черева! Вочевидь вони по тихому когось зжерли і за те отримали пиздів! Порозпускавши свої величезні гарні хвости один перед одним хизувались два павича Сергій і Боря. Величезний з такими ж рогами і неймовірним хутром, свій гарем обходив олень Валєнтін, дуже пихате і гонорове створіння! Скільки в тому гаремі було олених точно встановити не вдалося, але багато! Декілька мавп, які постійно порушували неземну тишу своїми божевільними криками! Птаха-секретар Крістіна, дуже поважна пані, яка вважає себе кращою за всіх і ходить з піднятою головою. Газелі Оля і Віка біля яких треться рогатий Руслан! Подалі у величезній калюжі з багнюки бовталася сім`я свиней бородавників! Незліченна кількість птахів сиділа на гілках дерев! Кількість плазунів та ящірок перелічувати нема жодного сенсу! І ось на це все, з жадобою дивилась Катя, язик висів з зубатої пащеки, задихана і замріяна вона стояла і мріяла, а перед очима та вся звірина була вже обпатранаі без шкіри, всі роги і копита були складені на одну величезну купу і все це стрибало до її величезної зубатої пащеки! Настала мертва тиша! Навіть було чути як Руслан задивившись на цю сцену зі всього маху врізався в дерево, і навіть було чути як в нього повилітали корки, в очах стало темно і його туша помалу падала на землю! Настала мертва тиша!

Тигриця опустила голову, підняла свою худорляву жопку і хижо виляла хвостом збоку в бік! Її гримаса була настільки лиха, що наближатись до неї було б повним самогубством! Катя готувалась до стрибка і їй абсолютно було байдуже хто перший опиниться у неї в пазурах, а потім і в череві! Але сталось щось дивне. Звірі замість того щоб тікати світ-заочі і спасати свої роги дзьоби та копита почали гуртуватись і підходити до розлюченої тигриці. Даний факт неабияк збентежив Катю, а кого б він не збентежив?! Катя тоді ще подумала, що в них в головах гуляє свіжий лісовий вітер. А була й інша версія, що ці йолопи жили в своїй оазі і ніколи не бачили Катьоподібних. Поки в хижій котячій голові гуляли подібні думки все звіряче царство наближалось ближче і ближче! Катя опустила свою сраку і в хижій позі розглядала всіх жителів, не розуміючи абсолютно нічого, єдине що не змінилось, це вираз Катіної морди! Попереду сміливо стояв маленький підсвинок бородавника. Він тільки виліз з калюжі багнюки, від його запаху падали мухи, а від виду очі починали сіпатись! В нього тільки починало рости хутро на спині і пробивались ледь помітні ікла. На Катю він дивився абсолютно без всілякого страху, хоч стояв попереду всіх, а це значить, що найближче до машини вбивства, яку видавав бурлячий шлунок! Після деяких переглядин порося зникло під ногами стоячих звірів, всі лишились на своїх місцях! Катя взагалі була в глибокому ступорі і абсолютно не розуміла що коїться!

Тишу розрізав той самий кабанчик, який своїм рильцем підштовхував під те саме місце старезного кабана бородавника! Дід кабан був настільки старим, що вже був майже сліпим і до того ж ще й глухим. Виглядав він так наче переміг всіх чужих в галактиці разом з їхньою королевою. Бойові шрами були по всьому тілу, особливо цікаво виглядала надряпина на правій сідниці, то дійсно була надряпина, не шрам, а надряпина! Порившись в словнику звіромовних я зміг її перекласти і звучить вона мовою людей, щось на кшталт ”10 років без шторму”! Дід за своє життя де тільки не побував і своїми розповідями про те задовбав усіх звірів навкруги, і мене теж! Розповідав він їх постійно й усім, треба то було чи ні! Сива грива, погано ходячі кінцівки, вже рихла шкіра. З рота в нього стирчали два велетенські ікла, одне з яких було надломленим. А надломленим воно було тому, що дідуган любив ним оббивати дикі грушки з дерев, які росли на Васильківських Валах! Після того як грушки падали вони починали бродити, а то в свою чергу алкоголь, і от наївшись того, дід влаштовував дуелі, а частіше за все давав тягла всім хто опинявся неподалік. До речі, дана традиція і досі лишилася в цьому регіоні! Вони йшли не поспішаючи, дід періодично пострілював з єдиної своєї зброї яка в нього лишилась, тобто з під хвоста, чим робив і без того нестерпним шлях того кабаняти, який підштовхував діда під сраку. Йшли вони як могли. Проходячи крізь натовп звірів, всі розходились в різні боки, даючи дорогу дідові! Опинившись біля Каті мале кабаня в останній раз підштовхнуло дідугана і той став ще ближче до хижака. І тут сталося те, чого взагалі ніхто не очікував... Всі просто розійшлись о своїх справах! А от справ їм вистачало! Знову не дорахувалися однієї оленихи і на кого впала підозра?! Звичайно! На двох крокодилів! Зараз приберіть дітей від читання а слабкохарактерним раджу пропустити цей уривок!!! Тягла давали всією общиною, подивитись було на що: порвані ніздрі, биті пики, вибиті зуби летіли навкруги, ви ж прекрасно пам`ятаєте той звук коли крокодила хочуть витрусити з власної шкіри?! Бійка припинилась миттєво, як і почалась – олениха знайшлась, просто ходила о своїх справах. Всі запчастини, які крокодили втратили в нерівному бою були ретельно зібрані і складені на купу біля них же самих. Звірі розбіглись у різні боки. Я трохи відволікся. Тепер же подивимось як же там дід, чи що від нього лишилося?!

І так сліпий глухий бородавник лишився один на один з грізною хижачкою! Такого Катя взагалі не очікувала! Єдиним поясненням, яке більш-менш підходило до даної ситуації була теорія еволюції за Дарвіном. Ту книгу Каті часто читали на ніч. Нехай зжере найстарішого, інші лишаться цілими! Катя точила пазурі, які ось-ось вжене в тіло кабана, вона демонстративно вигинала спину підходячи ближче і ближче! Вона вже відчувала його на смак! Опинившись поряд, Катя вирішила занюхнути аромат своєї здобичі. Так вона і зробила! Сказати що вона позбулась всієї слизової і води в організмі, то нічого не сказати! Від подиву і шоку Катя декілька разів пальнула з під хвоста, спочатку довгими, а потім короткими! Від того смороду Катя хотіла вивернути себе назовні і випрати те все в пральній машинці “Малютка”! Всередині все пекло! Пекло так наче сьорбнула з того відра, з якого заливають ядерне пальне до японської ядерної станції! Свідомість почала покидати страшну хижачку! Катя почала падати витягнувши морду вперед, як в найкращих традиціях фільмів Гая Річчі! Старий стояв поряд і навіть нічого не розумів, але судома, яка схопила м’язи старого, змусила його тріпонути копитом, яке в падінні влучило Каті в око. Катя лежала на землі пузом до низу, лапи її були підібрані під голодний тулуб, вона помалу непритомніла! Останнє що вона бачила це того маленького кабанця, який штовхав діда вже в іншу сторону і пробігаючи повз величезний камінь, на якому дитячим копитом і по звіриному була надряпана пика тигра, поставив ще одну вертикальну риску, яких вже і без того було достатньо! Тигриця знепритомніла!

Катя прийшла до тями сидячи у високій траві, як вона там опинилась досі є загадкою! На той смачний, як їй здавалося світ, вона дивилася збоку і одним оком! Друге око було синім і набряклим. І щоб подивитись ним треба було взяти однією лапою за верхнє віко, а іншою за нижнє і розтягти в протилежних напрямках. Тільки так можна було ним щось побачити. Вона дивилась як всі звірі готуються до закінчення чергового дня. Дід так само плавав в своїй калюжі з багнюки разом з онуками. Горді олені, які пробігали повз, побажали діду гарного вечора, на що він вставши на ноги вигукнув “рутін руйло”! Старий і глухий! Катя так само сиділа в високій траві, дивилась на те все, а сонце вже майже сховалося за обрій! Вона сиділа і в голові у неї була лише одна думка – зараз стемніє і вам всім кранти! Катя делікатно обмірковувала план вбивства кожного в цій оазі! Але знову все пішло не так! Зненацька прокинувшись дід згадав дуелі і все таке інше та влаштував погром! Звірі всіляко намагались його зупинити і вкласти спати, та все марно! Коли він вигукнув “в рукопашну!”, Катя була вже далеко і тільки відголоски дебошу доходили до її чутливих вух. Стало темно. Звуків ставало менше і менше. Поволі всі вкладалися спати. Всі окрім шлунку Каті! Забігаючи наперед скажу – у Каті все добре! І можливо ми з нею, ще зустрінемось! Ніч.

Від автора

Дана розповідь є тільки уявою автора, тобто моєю. Всі персонажі є вигаданими! Всі імена які використані не мають ніякого відношення до реальних людей!!! В жодному разі не мав на меті когось образити!!! До речі, всі звірі цілі й щасливі, навіть крокодили!!! Якщо ті, хто це прочитав зробили філософські або життєві висновки ... Зробили правильно! У всіх, у кого піднявся настрій після прочитаного... Теж зробили правильно!!! Сподіваюсь до нових зустрічей!!!

TI.R 2020

Місто Васильків, 2020 рік


«Проба Пера» цікавиться

  • Можете залишити хоча б два слова про прочитане?
  • два слова

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора