24.02.2020 15:35
only 18+
21 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Світлана Нестерівська

Стояти

Стояти. Сидіти. А крила звисатимуть в кільця, -

Щоб бути щасливим, потрібно крізь кожне пролізти.

Чи можна, коханий, тобі на коліна присісти

І крилами свою любов наполити за вінця? 

Я думаю, так. Я дивитимусь стрімко у небо,

Щоби не впустити на землю маленьку ікону,

Яка помагає лишатися близько до Тебе,

Мій Боже. І йти назавжди із нічного полону.


Слова були кволі. І люди траплялися різні.

Я не про кольори- мені б із своїм розібратись.

Я хочу до світла. На зло би мені не мовчати.

Як добре, мій Боже, що люди насправді є різні.

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 24.02.2020 16:59  © ... => Анатолій Костенюк 

Дякую, що читаєте) 

 24.02.2020 16:23  Анатолій Костенюк => © 

Образно. Змістовно. Дякую, пані Світлано.