Проща

Й поза нею. Дороги сумної спокути

І веселої разом. Стежки чорно-білі.

Я не можу без Тебе, мій Боже, побути

Й однієї секунди, виймаючи крила...

Я благаю Тебе, поможи перенести

Найдостойніше в світі найглибші глибини.

Я побуду з тобою і в тобі воскресну.

Я хотіла зробити щось добре, людинне.

Наші білі думки. Наші чорні мережки.

Чи ми виполим все на шляху до Ісуса.

І ти завжди хотів, щоб носила сережки.

Він же любить мене без сережок у вусі.

Він зі мною іде і мені потурає.

Коли я вибираю помилки - не спинить.

Та далеко не дасть відійти Він від раю.

Я так люблю Його. Я - маленька людина.

Світлана Нестерівська цікавиться

• Можете залишити хоча б два слова про прочитане?
• два слова