Світлана Нестерівська «Як сонце світило»
Як сонце світило, я витерла крила
Об неба згарячені вени..
Я завжди прощала. Я завжди любила.
Коханий, тулися до мене...
Тулися думками
Тулися руками
І крилами тепло горнися.
Чому ти приснився мені, о коханий.
Раніше ж ніколи не снився.
Тулися печаллю
Прикриюсь вуаллю
І буду у небо хотіти
Загублюсь назавжли
У сутінках правди
Щоб в небо своє полетіти
Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше
Візьміть участь в обговоренні
© Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди
Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори
