29.02.2020 17:51
only 18+
12 views
    
rating - | no usr.
 © Світлана Нестерівська

Вчергове

Чергова втома скована з плачу

Заховані у застінку турботи

Ти запитай, чому я промовчу

На біль укотре шляхом до Голготи 

Заспати тихо сонцем на вікні

Піднятися краплиною у небо

Ти вседозволиш, Господи, мені

Залишитись частиночкою Тебе


Любовію. Пораненим плечем.

Весняним смутком в часі світанковім

І поавилом найкращої розмови,

Якою би підставити плече


Задуматись про те, чого нема.

Відкликнутись на учорашні тіні

І полюбити серце, де зима

Занурює тебе аж по коліна


У хуртовини вранішніх лісів

На палубах вчорашніх ренесансів

Й занепадів. І вкотре кожна з станцій

Не чує пісні моїх голосів

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись