Ти небом моїм станеш

На відстані пробитих помилок

І складених у почорнілий ордер

Летіла пташка схована в мішок

Із еко-шкіри раненої кобри 

Ілюзії про щось важливе дій

Солодкий сон і скам`янілі маски.

У вирі перелітності подій

Мене підтримай вічністю, будь ласка

Тебе ж я у любові схамену

Добром зігрію, спокоєм сколишу

Ти небом став мені у ту весну

З якої я нікому не напишу

Бо в ній мене взаправдою нема

Вона мене полинням потривожить

У спогадах. Коли лише зима

Розкаже всім, чом дихати не можу

Ти небом моїм став у ті часи

Як розцвітали перші квіти в душу

І людям вже не чулись голоси

Оглухли люди. Затопило сушу.

Ліси спалило. Серце піднесло

У висотінь на полум`я іскристе.

І я пішла повільно в своє місто.

Ба, так й не повертаючись в село.