Ти небом моїм станеш
Ілюзії про щось важливе дій
Солодкий сон і скам`янілі маски.
У вирі перелітності подій
Мене підтримай вічністю, будь ласка
Тебе ж я у любові схамену
Добром зігрію, спокоєм сколишу
Ти небом став мені у ту весну
З якої я нікому не напишу
Бо в ній мене взаправдою нема
Вона мене полинням потривожить
У спогадах. Коли лише зима
Розкаже всім, чом дихати не можу
Ти небом моїм став у ті часи
Як розцвітали перші квіти в душу
І людям вже не чулись голоси
Оглухли люди. Затопило сушу.
Ліси спалило. Серце піднесло
У висотінь на полум`я іскристе.
І я пішла повільно в своє місто.
Ба, так й не повертаючись в село.
