05.03.2020 17:59
only 18+
29 views
    
rating - | no usr.
 © Світлана Нестерівська

Ти небом моїм станеш

На відстані пробитих помилок

І складених у почорнілий ордер

Летіла пташка схована в мішок

Із еко-шкіри раненої кобри 

Ілюзії про щось важливе дій

Солодкий сон і скам`янілі маски.

У вирі перелітності подій

Мене підтримай вічністю, будь ласка


Тебе ж я у любові схамену

Добром зігрію, спокоєм сколишу

Ти небом став мені у ту весну

З якої я нікому не напишу


Бо в ній мене взаправдою нема

Вона мене полинням потривожить

У спогадах. Коли лише зима

Розкаже всім, чом дихати не можу


Ти небом моїм став у ті часи

Як розцвітали перші квіти в душу

І людям вже не чулись голоси

Оглухли люди. Затопило сушу.


Ліси спалило. Серце піднесло

У висотінь на полум`я іскристе.

І я пішла повільно в своє місто.

Ба, так й не повертаючись в село.

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись