10.03.2020 17:15
Без обмежень
26 views
Rating 5 | 2 users
 © Гаврищук Галина

Сповідь

Василь перехрестився, кланяючись до сільської церкви, і з думками про власну чистоту поніс себе додому.

Він дивився додолу, міркуючи про спасіння душі та любов до ближнього, а ще про дітей, яких треба виховати гідними. Відповідальна його місія перед Богом та людьми. Саме зараз, коли він безгрішний після сповіді, зможе донести своїм дітям слово боже так, як хоче його Спаситель.

Невеличкий міст єднав береги річки, яка ніжно журчала і тішила очі Миколи. Він оперся на перила та перебував у медитації. Мо`, пяний? Тротуар менше метра, і Василь змушений був підійти впритул до колишнього однокласника, який себе згубив, бо ніколи не ходив до церкви.

− Слава Ісусу Христу, − тихо привітався Василь, піднявши ногу, аби переступити через кінцівки завмерлого чоловіка, котрі загородили прохід… Він не любив розмовляти з Миколою, бо той був дуже єхидним та грішним.

− Е-е, рости не буду! − Микола розвернувся та заступив тротуар. Василь думав вже пересмикнутись через бордюр та піти дорогою, але щось йому казало, ніби то буде виглядати, як втеча… А додому тре донести честь…

− Дай пройти.

− Та, прошу дуже… Тільки після процедури…

Василь і не з чувся, коли Микола надто швидко, як для "п’яного", підняв руку та дав йому смачного щигля по лобі.

− О-о, тепер йди, − сказав маніяк, розставив руки та виструнчився коло огорожі.

І знову Василя охопила образа та ненависть до того пройдисвіта! Але ж із шістдесятьма кілограмами проти ста не попреш, як і проти вищого на голову зросту! Ще й проти тієї наглої пихи… Василь закляк, червоний як рак, не знаючи за що йому така напасть саме після сповіді… Може то випробування на любов до ближнього? То ж він в покорі схилив голову та оминув небезпеку. Тепер вже майже біг додому, аб’ встигнути донести святість…

Тільки не думати, не думати… Але ті думи його не слухались. Микола вже варився в казані, благаючи про помилування, а він стояв весь в білому та виголошував вирок: «Мало!!!»… О, Василь в кріслі Понтія Пілата, а Миколу прив’язують до стовпа для спалення грішників… Тихо, тихо… Прости, Господи, я раб твій, не дай помислам мене згубити. Не бажаю нікому зла, лишень Слово твоє буду нести… Далі знову ржав Микола, а Василь уявляв нові пекельні муки. А потім знову молився, поки нарешті майже мокрий вбіг додому.

В хаті тихо. Маруся скоцюрбилася, − з тремтячими колінками мила посуд і тихо молилась: «Богородице Діво…» І так без перестану. Намагалась, аби Василь почув слова молитви. Десятирічний Михайлик та восьмирічна Оленка читали Біблію… Але не так читали! Голови їхні були нахиленими, однак очі дивилися на кота, який терся об ноги та переходив від одної дитини до іншої.

− Ах, ти ж! − вигукнув батько, й копнув кота так, що той відлетів на три метри. А Михайликову голову втиснув у Біблію, після чого з носа малого пішла кров та накапала на святе письмо…

Це вже було через край! Михайлик повторив участь кота, а Біблія відмивалася тремтячими руками Василя зі сльозами та страхом від святотацтва. Маруся плакала, втираючи синові носа. Оленка давила сльози, ховаючи страх, та закривала ручками обличчя…

Після просушки святої книги Василь зрозумів, що процедура очищення від непорозумінь в їхній сім’ї після сповіді не вдалась. Йому було шкода дітей, жінку і самого себе. Це сатана його плутає, а насправді він дуже любить своїх рідних і хоче, щоби вони жили як треба, − з вірою. Все той нечестивець! Вивів його з рівноваги! Прости, Господи! Завтра знову піде до сповіді… Маруся розуміла хід Василевих думок, і вже наперед боялася…

…Микола зумисне гупав в коридорі, коли роззувався. Це дало змогу Олежкові сісти в засаду з водяним пістолетом, а Надійці приготувати покривало, яким вони мали накрити «індійця», щоби взяти його в полон. Потім він змушений буде катати їх на коні, відробляючи звільнення. Микола ж спостерігатиме за щасливими очима його Ганнусі, котра милуватиметься їхньою близькістю. Потім їстиме вареники…

А згодом, розкаже коханій, що даремно оббивав пороги в сільській раді. Ту землю біля лісу та озера, яку він облюбував для дитячого спортивного майданчика і спортзалу, таки віддали під будівництво нової церкви… Сказали, що саме туди мають ходити діти у вільний від навчання час, аби знати як жити з любов`ю…



  • Якщо Вам сподобався чи був корисний цей текст і Ви хотіли б віддячити або фінансово підтримати дописувача Гаврищук Галина за минулі чи майбутні зусилля, можете перерахувати довільну суму коштів, що Вас не обтяжує, за вказаними нижче реквізитами:
  • або просто не забудьте
  • Ми Вам дуже вдячні та наголошуємо, що кошти перераховуються безпосередньо автору публікації. Інтернет-проект "Проба Пера" жодної фінансової винагороди з переказу коштів не отримує.





Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 11.03.2020 18:08  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

Царство небесне для того, щоби терпіти злидні і не пікати в надії на таку дорогу до раю. ... На рахунок лідерів в нас все ж-довські розкладки. Якби народ міг щось змінити і вибрати когось "несподівано-нового пронародного", то його б не допустили до голосування. Якби була демократія, то ввелося б електронне голосування з правом відкликання голосу в разі невиконання обіцянок і автоматичне переголосування. А так, один-другого подовжує і переймає армію чинуш попередника без всякого суду і слідства..., відтак, керують країною не президенти, а резиденти... Ця тема взагалі гнила

 11.03.2020 16:17  КАЛЛИСТРАТ => © 

Да, за Александрийскую библиотеку, конечно жаль.


Про лазеры ничего не скажу)))))


А вот сжигание книг это первое дело для всех неофитов.

Кстати в Советской России книги начали сжигать ещё в 1923 году по спискам и постановлениям Надежды Крупской, которую Ильич ласково называл "Минога" ))) И сжигали их не так, как романтические германцы на кострах, а подальше от людских глаз в кочегарках, как и всё в России.

А то, что нас развернули задом наперёд было известно изначально, но чернь торжествовала и желала царства небесного, как и у нас лидера Голобородько))))

 11.03.2020 15:14  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

"программы управления стадом"
Саме так, і побільше заборон в супровіді гріхів, які треба відстояти на колінах та оплатити прощення.. А далі тихий сон, що не потребує праці над собою, бо вже "відмитий", і коли що зле повторить, то завтра знову буде прощення, виміняне на яйця... І критичне мислення в рабів відсутнє: не зважають, що церква спалила Олександрійську бібліотеку, а залишки нашої древньої спадщини по взаємній згоді прихожан і повелителів в надійному схроні підвалів Ватикану -- 86 км. полиць з книгами... Навіть проекти лазерних апаратів для операцій на мозку 3-тисячної давнини... То ж нас не просто зупинили, а повернули бігом назад у розвитку... 

 11.03.2020 14:02  КАЛЛИСТРАТ => © 

"Дякую, наші погляди на релігію співпадають"


Спасибо пани Галина!


Согласно своему "табуреточному" мышлению, я иногда думаю сам себе:

- религия и идеология это не что иное, как программы управления стадом или ширнармассой;

- задача программ: запугать контингент до полной усрачки, разжижить ему мозги и заставить платить - десятину за царство небесное, а за коммунизм отдать свою свободу;)))

- воплощение этих программ в жизнь требует от них материальной рентабельности, а если  денег нету, то не будет  и бога; )))


Так что: Бог и вера - от Создателя, а религия и церковь -  от лавочников и менял )))

 11.03.2020 09:57  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

Дякую, наші погляди на релігію співпадають. Давно зрозуміла, що вона не є Богом і не може бути ним, бо найкраще місце для молитви, навіть без слів, у полі чи лісі, а не в будові, де виплакано купу сліз і жебрацьких "дай, дай, дай..." замість "дякую за красу життя і відчуття радості від подиху"... А забери в церкви гроші, то релігії не стане 

 10.03.2020 22:44  КАЛЛИСТРАТ => Каранда Галина 

"Я не настільки категорична"


Да я тоже не категоричен ))) Просто ко всему отношусь уравновешенно и с интересом.

По христианству у меня куча материалов как исследовательских, так и по изобразительному искусству. Когда-то даже ездил специально в Новгород, чтобы посмотреть фрески Феофана Грека, вот где мощь! )))

Просто глядя на людей, понимаешь, что религия и есть, как опиум для народа или  ежедневная порция  вина на подводной лодке )))

 10.03.2020 22:30  Каранда Галина => КАЛЛИСТРАТ 

Я не настільки категорична. Але наполовину згодна... 

 10.03.2020 22:15  КАЛЛИСТРАТ => Каранда Галина 

"Прикриваючись богом, люди часто роблять багато лиха."


В нашем случае религиозный монотеизм культивирует в людях злобу и ненависть к созданному Господом миру. Наблюдаю это у знакомых.

Да и то, ну что за удовольствие смотреть в церкви на повешенного иудея, то ли дело, идешь к примеру с работы, а на твоём пути стоих храм Афродиты, ну как не зайти туда и не полюбоваться на красоту данную Богом женщине?!!! А ещё лучше, если на пути попадается храм Диониса, тут уж ноги сами приведут тебя в надлежащее место, где ты и будешь его славить добрым вином до самого утра. Так это же была жизнь!!!

А то получается: над куполом крест, на могиле крест и не поймешь жил ты или не жил))))

 10.03.2020 22:03  Каранда Галина => КАЛЛИСТРАТ 

:) 

 10.03.2020 22:01  КАЛЛИСТРАТ => Каранда Галина 

Да я уже читал и "Чудово" поставил ))) 

 10.03.2020 21:45  © ... => Каранда Галина 

Дякую. І, так, фанатична праведність вже бездумна. Знаю подібних фанатиків у житті. Їхні діти нещасні і вічно плачуть, коли батько на них лишень гляне... І найбільше вражає, що в період війни та кризи будуються церкви замість допомагати бідним та хворим...

 10.03.2020 21:18  Каранда Галина => КАЛЛИСТРАТ 

Думаю, вам теж сподобається) 

 10.03.2020 21:18  Каранда Галина => © 

Н-да... Хороше оповідання!
Прикриваючись богом, люди часто роблять багато лиха.
Не все те праведне, що прагне праведності. 

Публікації: Гаврищук Галина

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше