Ти чиста

Ти можеш блукати по карті

Спинитись

В північних

Кордонах

Померти

Для когось у чаті

Родитись

У когось із лона

Ти віриш

У силу молитви

Стежок опівнічних

По хвилях

Ти можеш

Без нього прожити

Але...

Ця любов дає крила

І тягне 

Тебе на дно моря-

Ти знову стрибаєш 

В довірі.

А він -

Відпускає

Й говорить

Крізь хвилі

"Не втонеш!

Я вірю!"

І що мені та твоя віра??!

Тобі що моя сила волі??!

Коли я змагаюся з звіром

Щоденно.

Лиш Богу

В покорі

Стану на коліна-

Не стогну.

Гачкую-

Доклеюю 

Пера

І крівцю блакитно-холодну

Змиваю із ран-

У озера.

А з того-

І повені, й смерчі.

Як крикну-

Земля ся розколе.

І вийдуть 

З підземного моря

Дельфіни

З якими уперше

Я плавала в снах

У дитинстві

Не знала твоє існування...

І перші складаючи вірші

Ходила поранена Сяня...

І Бог їй, як зцілення втрати

Послав тебе, 

Тій твоїй Лані.

Колючій.

Щоправда, літати

Уміла

Вона

Від кохання.

І прийде ще вашеє літо

Обійметесь крила

Крила

Лиш доти не треба губити

І чистити треба 

Щосили...

Бо нам ще багато літати...

Хоча...

Стільки часу

І болю.

...Я просто хотіла сказати, 

Як тужу весь час за тобою.

Як...

Може...

Про зустріч я мрію...

Як хочу тебе обійняти.

І звісточці кожній радію.

Так добре насправді кохати.

Радіти життю без упину.

Боротись у собі з страхами

Молитвою

Крилами

З глини

Повітря

Й води

Вз духами

Світлана Нестерівська цікавиться

• Можете залишити хоча б два слова про прочитане?
• два слова