10.03.2020 18:00
only 18+
62 views
    
rating - | no usr.
 © Світлана Нестерівська

Ти чиста

Ти - чиста

В твоєму полоні

Міста

Острови

І планети

Ти можеш родитись сьогодні

Чи вчора

Хлюпцем

Чи поетом  


Ти можеш блукати по карті

Спинитись

В північних

Кордонах

Померти

Для когось у чаті

Родитись

У когось із лона


Ти віриш

У силу молитви

Стежок опівнічних

По хвилях

Ти можеш

Без нього прожити

Але...

Ця любов дає крила



І тягне

Тебе на дно моря-

Ти знову стрибаєш

В довірі.

А він -

Відпускає

Й говорить

Крізь хвилі

"Не втонеш!

Я вірю!"


І що мені та твоя віра??!

Тобі що моя сила волі??!

Коли я змагаюся з звіром

Щоденно.

Лиш Богу

В покорі


Стаю на коліна-

Не стогну.

Гачкую-

Доклеюю

Пера

І крівцю блакитно-холодну

Змиваю із ран-

У озера.


А з того-

І повені, й смерчі.

Як крикну-

Земля ся розколе.

І вийдуть

З підземного моря

Дельфіни

З якими уперше


Я плавала в снах

У дитинстві

Не знала твоє існування...

І перші складаючи вірші

Ходила поранена Сяня...


І Бог їй, як зцілення втрати

Послав тебе,

Тій твоїй Лані.

Колючій.

Щоправда, літати

Уміла

Вона

Від кохання.


І прийде ще вашеє літо

Обійметесь крилами.

Крила

Лиш доти не треба губити

І чистити треба

Щосили...


Бо нам ще багато літати...

Хоча...

Стільки часу

І болю.

...Я просто хотіла сказати,

Як тужу весь час за тобою.


Як...

Може...

Про зустріч я мрію...

Як хочу тебе обійняти.

І звісточці кожній радію.

Так добре насправді кохати.


Радіти життю без упину.

Боротись у собі з страхами

Молитвою

Крилами

З глини

Повітря

Й води

Із духАми

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись