14.03.2020 13:36
only 18+
17 views
    
rating - | no usr.
 © Світлана Нестерівська

Я без Тебе іти не можу...

Я без Тебе іти не можу. Просто плачу-

І не сльози - лише усмішка на лиці.

Я у світі своєму, Боже, стільки бачу,  

Що без Тебе нема нічого укінці. 

Може, ми б не падали,

Якби полюбили...

Якби не зрадили,

Ми би інше жили...


В цьому світі грішному

Час прийшов блаженний...

Помолімся піснею

Господу щоденно.


Після сну подякуймо.

Перед сном вклякнімо.

У очах заплаканих

Усмішку знайдімо.


І теплом підтримаймо

Тих, хто зла бажає.

Нехай жодна душенька

Просто не вмирає.


Треба об`єднатися

Людям в покаянні.

Скільки завдавати нам

На Голготі рани?


Скільки розпинати ще

На хресті Ісуса?!!

Ми покаятись усі

Нині, люди, мусим....


Може, навіть не втікать

І не закриватись.

А частіше обіймать

І гріха боятись.


І любов тоді свята

Закрокує світом.

Щоб не розіп`ять Христа,

Треба лиш любити.

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись