Коли Ісус терпів...
Ми тішилися в барах і кальянних.
Гріхам зіалу співали повсякчас.
Коли Ісус страждав, ми були п`яні.
І похоті затоплювали нас.
І виправдання тисячами лізли
Із рота, як голодні черв`яки.
Ісус йшов на Голготу, щоб не пізно
Було всім нам дивитись на зірки.
Із року в рік, немов Сізіфів камінь,
Ішов Христос на гору й ніс Хреста.
А ми на Пасху плескали руками.
І ніби й сповідались, та не так....
Нам завжди було що кому сказати.
Ми завжди розуміли, в чому сенс...
Із року в рік ішов Ісус вмирати...
А що, коли НАСПРАВДІ ВСЕ ОЦЕ.
КОЛИ ЙОГО ЩОРІЧНАЯ ГОЛГОТА
ПОВТОРЮЄТЬСЯ ПАРУ ТИСЯЧЛІТЬ?!!
КОЛИ МИ СПОВІДАЄМОСЬ З БОЛОТА-
І ЗНОВУ В НЬОГО СКАЧЕМО В ТУЖ МИТЬ?!
А ВІН ВМИРАЄ...
ВСЕ НА СЕБЕ БЕРЕ...
І ПОХОТІ...
Й НЕПРАВДУ...
І СТРАХИ...
А ЩО, КОЛИ УСІ МИ - ЛЮДОЖЕРИ,
ЙОГО З`ЇДАЄМ ТІЛО ЗА ГРІХИ
СВОЇ Ж!!ЩОБ ПОТІМ ЗНОВУ НАГРІШИТИ!
ЩОБИ ВІДСВЯТКУВАТИ ДЕНЬ ЗНЯТТЯ
ГРІХА З ДУШІ... ЩОБ ВІРИТИ В МОЛИТВУ,
НЕМОВ В ЗАКЛЯТТЯ...
БУЛО МАЙБУТТЯ У НАС ТАКИХ?
ЧИ ВСЕ Б САМО ЗМІНИЛОСЬ?
ЧИ ХТОСЬ ІЗ НАС ЗА КОГОСЬ ЙДЕ НА СМЕРТЬ?
З ЛЮБОВІ.
ЧИ ЛЮБОВ ЩЕ ЗАЛИШИЛАСЬ?
ХАЙ ВОЛЯ ТВОЯ, ГОСПОДИ, БУДЕ!