Світлана Нестерівська «Ти так далеко...»
Ти так далеко, ніби й не любов
Тебе створила, а дитячі вірші...
І море, що проходиш знов і знов,
Ставало із роками тільки гірше
То хтось його забруднював. Не ми.
Ми їли лиш нектар і пили роси.
Ми завжди залишалися людьми.
Послухай. Повернися. Може, досить
Блукати поодинці у світах,
Коли Господь нас вдарував любов`ю.
Я хочу так побути із тобою.
І більше не здибатися у снах.
Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше
Візьміть участь в обговоренні
© Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди
Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори
