14.03.2020 22:58
only 18+
14 views
    
rating - | no usr.
 © Світлана Нестерівська

Ти так далеко...

Ти так далеко, ніби й не любов

Тебе створила, а дитячі вірші...

І море, що проходиш знов і знов, 

Ставало із роками тільки гірше 

То хтось його забруднював. Не ми.

Ми їли лиш нектар і пили роси.

Ми завжди залишалися людьми.

Послухай. Повернися. Може, досить


Блукати поодинці у світах,

Коли Господь нас вдарував любов`ю.

Я хочу так побути із тобою.

І більше не здибатися у снах.

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись