Ти так далеко...
Ти так далеко, ніби й не любов
Тебе створила, а дитячі вірші...
І море, що проходиш знов і знов,
Ставало із роками тільки гірше
То хтось його забруднював. Не ми.
Ми їли лиш нектар і пили роси.
Ми завжди залишалися людьми.
Послухай. Повернися. Може, досить
Блукати поодинці у світах,
Коли Господь нас вдарував любов`ю.
Я хочу так побути із тобою.
І більше не здибатися у снах.