Світлана Нестерівська «Коли небо паде в кімнати...»
Коли небо паде в кімнати,
Я страхи свої залоскочу
Молитвами. Я мрію знати,
Небо - все, чого в світі хочу.
Може, було мені би легше,
Коли б серце так битись стало
В ритм до іншого того серця.
Нас залишилось дуже мало.
І любов попри все на світі
Подолає ваші сум`яття.
Дочекає весна до літа-
І одягне весільне плаття.
Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше
Візьміть участь в обговоренні
© Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди
Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори
