Ще нижче опустити коліна
Я з тобою.Не плач, душе. Твоє тіло заблукале, запродане омивається брудними водами. І говорить смішними кліше. І грішить. Самотішиться. Дуриться. Упивається. В їжі без мір. Йому більше нікого не любиться. Лиш інстинкти. Керує ним звір.
Перед смертю воно увивається - і змією сягає до дна.Що, душе, в тебе віри нема уже? Досі думаєш ти, що одна? Що все зможеш? А тіло полатане вде про інше тобі шепотить. Розкладає клітини на атоми хтось, кому довелося платить.
Що, душе? Ти казати щось прагнула у ті миті дитячих літань? Пам`ятаєш, як була ти ангелом? Де ж набралась гріховних тих ран???
Що, душе? Вже не бореш з спокусами? Вже не прагнеш високих небес? Вже не хочеш зустрітись з Ісусом ти? Він так важко відкупить тебе, ти лиш стань на коліна притишено. Лиш помилувать Бога проси. Може, Він, Всемогутній, залишить ще на спасіння твої голоси.
Мо`, ще нижче коліна опустиш ти? Може, сльози проллються гіркі - і забудеш усі свої пустощі і відплачеш усі помилки?
