20.03.2020 09:47
18+
26 views
    
rating - | no usr.
 © Світлана Нестерівська

Як небо не плаче

На відстані сонця - прогони, загони, прокльони...

Мене не торкайся. Кому я себе бережу

У часі, коли поруч смерті бояться мільйони.

Маніпулювання виводить усіх на межу.... 

Ти будеш далеко. В якомусь спокійному порті.

Читатимеш книги.Забудеш дірявий асфальт.

Твої 36 на великім креветковім торті

І пиво холодне закриють новини зі шпальт.



Мої 36 привідкриють залізну завісу

Призначення мого на цій стохорошій землі.

Я буду з людьми. І ходитиму з дітьми до лісу

І буду співати пісні про твої кораблі.

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись