Ви, чиї діти помирають...

Хотілося примарно Раю, щоб після смерті - теж туди...

Ну, хочуть всі.І я бажаю, щоби "не гірше як в людий"...

А потім- в Раю, мабуть, краще: хтось попіклується, подба.

Бо ми то люди не пропащі, ми ще хоч молимось. Хіба? 

Ви, чиї діти помирають

І чи кості стукотять

Об кришки гробу, а не Раю.

Можливо, варто запитать,

Чи ми Його приймаєм Волю...

Марія, бачачи Христа,

Що йшов на смерть, прийняла долю

І на Голгофу з Ним пішла.

А в нас би вистачило віри?

Смирення? У душі тепла?

Щоб побороти того звіра,

Що роздирає нас з нутра.

І не сидіти просто в хаті,

Залипнувши у телефон.

А попросити Благодаті

Для себе й інших...