26.03.2020 09:50
only 18+
27 views
    
rating - | no usr.
 © Світлана Нестерівська

Ви, чиї діти помирають...

Хотілося примарно Раю, щоб після смерті - теж туди...

Ну, хочуть всі.І я бажаю, щоби "не гірше як в людий"...

А потім- в Раю, мабуть, краще: хтось попіклується, подба.

Бо ми то люди не пропащі, ми ще хоч молимось. Хіба? 

Ви, чиї діти помирають

І чи кості стукотять

Об кришки гробу, а не Раю.

Можливо, варто запитать,


Чи ми Його приймаєм Волю...

Марія, бачачи Христа,

Що йшов на смерть, прийняла долю

І на Голгофу з Ним пішла.


А в нас би вистачило віри?

Смирення? У душі тепла?

Щоб побороти того звіра,

Що роздирає нас з нутра.


І не сидіти просто в хаті,

Залипнувши у телефон.

А попросити Благодаті

Для себе й інших...

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись