Не вбити словом...
Я часто висуваю на папір
Думок своїх потоки мимовільні
То хаотичні
То слабкі
То сильні
Підносяться до неба
І до зір
Я часто забуваю берегтись
Від злобних слів у непостійні миті
Коли любов- одна у цілім світі.
І вже не буде, знаю, як колись...
Я засипаю усміх на вершини
Стаю понуро
І прощення кличу
Дай втриматись отому стоязиччю
У без`язиччі мої Батьківщини