Я ще вчуся чекати...
Я ще хочу в думках все й одразу, як світ лукавий.
Дух лінивства мене кожен ранок у горло б`є.
Всемогутній Творець мене поїть горнятком кави.
Я турбуюсь про тих, хто в хвилини ці поруч є.
І як час промине, то залишиться ця турбота.
І хвороба, що всіх нас до Нього магніт-трима.
Бо у мене - життя. А не просто якась робота.
На колінах у нас зупинилась сумна зима.
Я готую себе, що новини не стануть кращі.
Що закриється світ. Що готівка уся мене.
І в найгіршому сні - хтось не хтів пропускать мене
У країну мою, де мені як-не-як найкраще.