Я ще вчуся чекати...

Я ще хочу в думках все й одразу, як світ лукавий.

Дух лінивства мене кожен ранок у горло б`є.

Всемогутній Творець мене поїть горнятком кави.

Я турбуюсь про тих, хто в хвилини ці поруч є.

І як час промине, то залишиться ця турбота.

І хвороба, що всіх нас до Нього магніт-трима.

Бо у мене - життя. А не просто якась робота.

На колінах у нас зупинилась сумна зима.

Я готую себе, що новини не стануть кращі.

Що закриється світ. Що готівка уся мене.

І в найгіршому сні - хтось не хтів пропускать мене

У країну мою, де мені як-не-як найкраще.