15.04.2020 13:33
only 18+
29 views
    
rating - | no usr.
 © Світлана Нестерівська

Я ще вчуся чекати...

Я ще вчуся чекати, що скаже мені Господь.

Я ще вчуся страждати в подяці, я йду Додому...

На моїх сторінках, що відомі Йому Одному, 

Я малюю життя через Силу в Його Руках. 

Я ще хочу в думках все й одразу, як світ лукавий.

Дух лінивства мене кожен ранок у горло б`є.

Всемогутній Творець мене поїть горнятком кави.

Я турбуюсь про тих, хто в хвилини ці поруч є.


І як час промине, то залишиться ця турбота.

І хвороба, що всіх нас до Нього магніт-трима.

Бо у мене - життя. А не просто якась робота.

На колінах у нас зупинилась сумна зима.


Я готую себе, що новини не стануть кращі.

Що закриється світ. Що готівка уся мене.

І в найгіршому сні - хтось не хтів пропускать мене

У країну мою, де мені як-не-як найкраще.

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись