19.05.2020 23:05
for all
12 views
rating 5 | 1 users
 © Меньшов Олександр

Тарас Бульба

Тарас Бульба "Ну як, допомогли тобі, синку, мо.....лі"?

"Спіймати Кайдаша" - адаптація відомого твору, що перенесена в наш час. Герої та їх вчинки цілком зрозумілі як молодому глядачу, так і тим, хто "мучився" на уроках літератури читанням класики.

І ось подумалося, що можна таким чином "перекласти" й інші книжки. Наприклад, "Тараса Бульбу".

Ось уявіть собі: невелике селище десь під Донецьком, або Луганськом. Якесь уявне Многопілля, Іванівка чи щось на кшталт того. Тарас - відставний офіцер, можна, навіть, відзначити його минуле, наприклад сказати, що він колишній афганець. Загалом, Тарас у відставці, мучиться побутовими справами (а що - армія вже не потрібна, тому розформовується, бо ворога немає, всі навколо "братушкі, брати"). На дворі, скажімо, літо 13-го року. Сини - молоді студенти, усе попереду. Один закінчує виш, інший тільки вчиться. Приїжджають в гості до батька. Розмови, зустрічі, обійми... Любов. (Можна молодшого сина "здружити" з майбутньою "нареченою", якій "всьо-равно какой язик і флаг").

Потім переміщаємося на Майдан - аналог Запорізької січі. Тарас уже тут, разом з синами. Він - сотник самооборони. Потім бачимо анексію Криму, напад на Донбас, смерть дружини від снаряду "братушєк". Сини разом з батьком записуються добровольцями... Однак через деякий час протиріччя поділяють сім`ю: молодший син переходить на іншу сторону, до коханої дівчини, де "нема нікакой разніци"... А старший потрапляє в полон десь под Іловайськом. Батько кидається його рятувати. Не встигає... Що далі - ви всі вже знаєте.

Ех, яка б картина вийшла - повна драматизму, трагічних моментів, філософських моментів. Індія б позаздрила.

А якщо без жартів, то думаю, мало кого б  подібне залишило байдужим. Українці, справжні, побачили б своє, а малороси (куди без них) - своє; хтось би гордився Остапом, хтось би "панял би" Андрія (а що таке, маємо право). А головне - якими б тоді фарбами заграла класика! Нікого б не залишила байдужим!

ПС. Особливо виразно уявляю сцену, де Тарас зустрічає молодшого сина і розмовляє з ним про батьківщину: де вона, яка вона, чи рідна мати, чи чужа тітка... Ну і як без головного питання: "Ну як, допомогли тобі, синку, мо.....лі"?

2020


Меньшов Олександр цікавиться


  • Якщо Вам сподобався чи був корисний цей текст і Ви хотіли б віддячити або фінансово підтримати дописувача Меньшов Олександр за минулі чи майбутні зусилля, можете перерахувати довільну суму коштів, що Вас не обтяжує, за вказаними нижче реквізитами:
  • або просто не забудьте обрати оцінку
  • Ми Вам дуже вдячні та наголошуємо, що кошти перераховуються безпосередньо автору публікації. Інтернет-проект "Проба Пера" жодної фінансової винагороди з переказу коштів не отримує.

Рекомендуємо також:

Пошук по сайту

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 20.05.2020 22:20  КАЛЛИСТРАТ => Каранда Галина 

Да, умели раньше люди писать! Не нынешнее племя))) 

 20.05.2020 22:03  Каранда Галина => КАЛЛИСТРАТ 

Ну да. Не здивуюся, якщо виявиться, що й  Езоп був простим копірайтером)

 20.05.2020 21:57  КАЛЛИСТРАТ => Каранда Галина 

"Взагалі - сюжети вічні. Міняються тільки декорації."


Тоже согласен! )))


Давным - давно, читая сборник древнеримской сатиры у одного из авторов почуял знакомый сюжет. Поднапрягши память вспомнил: ба, да это же наш "Шельменко - денщик" Квитки - Основяненко!

Ещё и фильм был снят  с Михаилом Пуговкиным в главной роли.))) 


В общем, как говаривал известный улан:


"Ну, нет сюжетов в нашей жизни,

Достойных лёгкого пера.

Так, может, к древним обратиться?

Ещё не кончена игра."


Мы все оттуда! )))))

 20.05.2020 19:08  Каранда Галина => © 

Якої я думки? - повністю погоджуюся. Виходьте на якийсь телеканал з ідеєю і пишіть сценарій. Пишете ви класно.
Взагалі - сюжети вічні. Міняються тільки декорації.