Тебе би підчепити за язик
Можливо, він до цього вже і звик.
Ззвичаївся. Всього не помічає.
За ті плітки, які ти розпускаєш.
І я б, як і колись, борола зло.
Та ти і так покарана. І далі
Тебе чекає більше, раз у сто
Того, чого ти людям посилаєш.
І я не скажу, ЯК мене болить
Несправедливість світу помильного.
Лиш, як бабуня, помовчу ту мить,
Щоби не тішить сварочками злого.
Тож згиньте всі з життя мого, хто зло
І розбрат поміж крові лихосіє.
І прошепчу лиш:" Радуйся, Маріє...
Дай сили, щоб відстоять, що було..."
