13.07.2011 12:18
-
179 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Світлана Нестерівська

Вставали мости зі сну – 

Чекали сонця на дим. 

Хтось бачив її труну – 

Вона там лежала з ним. 


Останній туману вдих –  

І крик, ніби згода – стук:  

- Ну, псих я! Ну, псих! Ну, псих! 

Це був лиш останній звук…, 


А потім – безмежжя тьма 

І сонні квартали-біс, 

Де вторить й тепер луна, 

Що він це не переніс. 

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись