Небо

Ти не повіриш, але небо однакове скрізь, 

Скрізь ловить мрії людей та їх душі.

Щоб з пилу землі підняти в вись, 

Між хмар, щоб стали вони заблудші.

Ти не повіриш- небо однакове

Й скрізь за містами зорі ближчі.

Під небом поля пшеничні, макові, 

А сонце грає, на твоєму обличчі.

Ти біжиш через поле, 

чи через своє дитинство.

Довкола барвисте море...

ти спинився.

Ти спинився, щоб впасти в нього.

І небо тебе тут зловило.

Ти тонеш у ньому, час проходить крізь тебе...

Час пройшов.

Тебе скривило.

Ти подорослішав.

Ти знаєш небо скрізь однакове, 

Час від часу туди позираєш.

Невже бачиш ти там щось знакове?

Чи себе там шукаєш...