24.06.2020 12:09
for all
30 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © М Котик

Небо

Ти не повіриш, але небо однакове скрізь, 

Скрізь ловить мрії людей та їх душі.

Щоб з пилу землі підняти в вись, 

Між хмар, щоб стали вони заблудші.

Ти не повіриш- небо однакове

Й скрізь за містами зорі ближчі.

Під небом поля пшеничні, макові, 

А сонце грає, на твоєму обличчі.

Ти біжиш через поле, 

чи через своє дитинство.

Довкола барвисте море...

ти спинився.

Ти спинився, щоб впасти в нього.

І небо тебе тут зловило.

Ти тонеш у ньому, час проходить крізь тебе...

Час пройшов.

Тебе скривило.

Ти подорослішав.

Ти знаєш небо скрізь однакове, 

Час від часу туди позираєш.

Невже бачиш ти там щось знакове?

Чи себе там шукаєш...

Публікації: М Котик

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 23.07.2020 23:18  Артюх Леся Вікторівна => © 

Дуже проникливо! 

 24.06.2020 14:33  Каранда Галина => © 

Зачепило. Супер!