Небо
Ти не повіриш, але небо однакове скрізь,
Скрізь ловить мрії людей та їх душі.
Щоб з пилу землі підняти в вись,
Між хмар, щоб стали вони заблудші.
Ти не повіриш- небо однакове
Й скрізь за містами зорі ближчі.
Під небом поля пшеничні, макові,
А сонце грає, на твоєму обличчі.
Ти біжиш через поле,
чи через своє дитинство.
Довкола барвисте море...
ти спинився.
Ти спинився, щоб впасти в нього.
І небо тебе тут зловило.
Ти тонеш у ньому, час проходить крізь тебе...
Час пройшов.
Тебе скривило.
Ти подорослішав.
Ти знаєш небо скрізь однакове,
Час від часу туди позираєш.
Невже бачиш ти там щось знакове?
Чи себе там шукаєш...
