01.11.2020 11:06
for all
60 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © М Котик

Зламані істоти

Зламані люди бояться торкатись...

Торкатися серця, душі;

Близькості, сміху, любові. Не навчились грати, 

Їм пути розмов чужі.

Покалічені, збиті з ніг, не можуть здатись, 

Роздирають кігті до крові. Їх тримають грати;

В тісних замках чужої любові.

Коли голос зламаний, хто почує, коли почнеш кричати?

Чи захоче почути?


Бьють дзвони, падають каплі дощу, 

Вітер такий холодний.

Тебе ж я непрощу.

... бо я завжди голодний...

Спраглий... мовчу, 

Щоб не втратити мить.

Секунди лічу. 

Загинаю пальці й моє серце тремтить.

Я бачу патерни...

Та не можу їх прожить.

Колючі нескінченні терни.

Лиш можу повторить.


Зламане зростається

Правильно чи ні.

Та шрами залишаються.

Ще й боротьба вві сні.


Покинуті в пустелі, 

Розп`яті на вівтар.

Немов чужі правителі, 

Чи тіні від почвар.


Я зламаний по осі, 

Можливо й без душі.

Та на ногах ще й досі.

Дай руку чи лиши...

Публікації: М Котик

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 07.11.2020 08:15  © ... => Каранда Галина 

Завжди знайдеться хтось зламаніший

 02.11.2020 21:04  Каранда Галина => © 

Важко залишитися до кінця цілим у цьому світі... болючий вірш. 

 01.11.2020 18:14  © ... => Анатолій Костенюк 

Буває 

 01.11.2020 12:22  Анатолій Костенюк => © 

Мені, чомусь, це близько. Певно тому, що не цілий)