07.11.2020 08:09
for all
15 views
    
rating - | no usr.
 © М Котик

Крига

Можливо ми розтратили наші серця,

Й тіло скувала крига.

Холоду немає кінця.

Хоч пекельним полум`ям горять ребра.

Вогонь по шкірі несеться,

Кров кипить і згора.

Древній потяг в конвульсіях б`ється,

його двигун перегора...

Так боляче коли тебе відштовхують,

Мов диявола садять в коло.

Та крига і холод гарно приховують,

Удаване танго, яке насправді соло.


Золото, лазурний лід,

Кайданами сковують серце.

Але нам не варто, неслід,

Бороти, топити все це.

Розтопиш і серце трісне,

На мередіани, по швам.

Загубить все що дійсне,

Лишаючи стежку із ран-

Протоптану до крові.

Місячне світло лікує біль.,

Та серце тріщить знову.

Не перестане допоки...

недістане основу...


Розтопилась моя крига

Не так вже й на довго.

Зникає страх і інтрига,

Прихопивши тепло з серця мого...

Публікації: М Котик

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись