Останнє звернення
Це мій останній пост до вас, батьки моїх дітей. Я втомилася. Боротися. З вами. За душі ваших дітей.
Я не мушу це робити. Я маю молитися. І своїм життям показувати, що Бог - є!
Але це маєте і ви. Бо ще жодна людина самотужки не змінила світ.
Те
, що ви робите, - важливо. Але цього замало. Замало просто ходити щонеділі до церкви. Потрібно набагато більше - своєю щоденною поведінкою показувати, що Бог є.
Я вас благаю. Я втомилася стукати. Ви любите своїх дітей менше, ніж я. На жаль.
Чому ваш син не вірить у Бога? Я, на щастя, не живу з вами і не бачу всього. Але є щось, що його у цьому переконує.
Не заставляйте його сповідатися. Сповідь- це добровільне визнання гріхів через каяття. Інакше священик не дасть розгрішення.
Читайте. Біблію.Вона підкаже вам правильні рішення.
Любіть дітей, а не маніпулюйте ними.
А мала? "Якщо я тобі це скажу, то схоплю від мами..."-"Не кажи, квіточко. Мені не потрібні такі таємниці...Слухай маму".
Боляче. Що вони нікому непотрібні.
Бо пройде декілька років-,і ви мене звинуватите в тому, що вона бреше і не вірить в Бога! Це ж ви власноруч відштовхуєте її від Нього!
Отямтеся!
Востаннє прошу.
Можна наводити ще тисячі фактів, але ви глухі та сліпі. Це як лити воду в пустині.
Все, що можу, - молитися за ваших дітей і надіятись, що Бог все змінить.
