Останнє звернення

Це мій останній пост до вас, батьки моїх дітей. Я втомилася. Боротися. З вами. За душі ваших дітей.

Я не мушу це робити. Я маю молитися. І своїм життям показувати, що Бог - є!

Але це маєте і ви. Бо ще жодна людина самотужки не змінила світ.

Те

, що ви робите, - важливо. Але цього замало. Замало просто ходити щонеділі до церкви. Потрібно набагато більше - своєю щоденною поведінкою показувати, що Бог є.

Я вас благаю. Я втомилася стукати. Ви любите своїх дітей менше, ніж я. На жаль.

Чому ваш син не вірить у Бога? Я, на щастя, не живу з вами і не бачу всього. Але є щось, що його у цьому переконує.

Не заставляйте його сповідатися. Сповідь- це добровільне визнання гріхів через каяття. Інакше священик не дасть розгрішення.

Читайте. Біблію.Вона підкаже вам правильні рішення.

Любіть дітей, а не маніпулюйте ними.

А мала? "Якщо я тобі це скажу, то схоплю від мами..."-"Не кажи, квіточко. Мені не потрібні такі таємниці...Слухай маму".

Боляче. Що вони нікому непотрібні.

Бо пройде декілька років-,і ви мене звинуватите в тому, що вона бреше і не вірить в Бога! Це ж ви власноруч відштовхуєте її від Нього!

Отямтеся!

Востаннє прошу.

Можна наводити ще тисячі фактів, але ви глухі та сліпі. Це як лити воду в пустині.

Все, що можу, - молитися за ваших дітей і надіятись, що Бог все змінить.