Неймовірно красиві пейзажі
Хуртовина заскалює шлях...
Що ти, милий, при зустрічі скажеш?
Що за квіти у твоїх руках?
Це природа. Така вже урода.
Ти любила квітки на вікні.
Ти змінилась - як ніби напилась
З джерела у своїй стороні.
Ти дихнула - і поле відчув я,
Повне квітів. За полем - ріка.
І зимою згадав про минуле.
Та побачив, що ти не така:
Хуртовини, метелиці віхол,
Снігопади веселих завій -
Все у тобі, тому я приїхав
Погостити у зИмі твоїй.
Неймовірно красиві дівчата.
Вишиванки цвітуть у снігах.
І згадає засмучено мати,
Як в колимських колись болотах
Утопили маленьку сусідку -
Ні Надійки, ні сотень як вна
Вже квіткам не раділи улітку -
Проковтнула усе Колима.
Неймовірні зимові пейзажі.
І хурделиця льону в полях.
Чи хтось з молоді дітям розкаже,
Як намучилась рідна земля?!
Скільки кращих дочок України,
Неймовірних синів-парубків
Не побачать хреста на могилі?!
Не почують молитвенний спів?!
Бо немає молитися кОму -
Все забрали дурні вороги.
І боронячи рідного дому
Теплі стіни, пішли у сніги -
В вишиванок стобарвих букетах.
Із Іменням Господнім Святим,
Вони досі приходять поетам
Нагадавши про себе у сни.
Коли пишу про ту хуртовину,
То згадаю й тебе зокрема,
Милий хлопче, що в кожну хвилину
Ти десь там, де вирує війна.
Ти не спиш у холоднім окопі.
В тебе зброю забрали із рук.
Я молюсь, щоб на Сході Європи
Задушився росії павук.
