Неймовірно красиві пейзажі

Неймовірно красиві пейзажі:

Хуртовина заскалює шлях...

Що ти, милий, при зустрічі скажеш?

Що за квіти у твоїх руках?

Це природа. Така вже урода.

Ти любила квітки на вікні.

Ти змінилась - як ніби напилась

З джерела у своїй стороні.

Ти дихнула - і поле відчув я,

Повне квітів. За полем - ріка.

І зимою згадав про минуле.

Та побачив, що ти не така:

Хуртовини, метелиці віхол,

Снігопади веселих завій -

Все у тобі, тому я приїхав

Погостити у зИмі твоїй.

Неймовірно красиві дівчата.

Вишиванки цвітуть у снігах.

І згадає засмучено мати,

Як в колимських колись болотах

Утопили маленьку сусідку -

Ні Надійки, ні сотень як вна

Вже квіткам не раділи улітку -

Проковтнула усе Колима.

Неймовірні зимові пейзажі.

І хурделиця льону в полях.

Чи хтось з молоді дітям розкаже,

Як намучилась рідна земля?!

Скільки кращих дочок України,

Неймовірних синів-парубків

Не побачать хреста на могилі?!

Не почують молитвенний спів?!

Бо немає молитися кОму -

Все забрали дурні вороги.

І боронячи рідного дому

Теплі стіни, пішли у сніги -

В вишиванок стобарвих букетах.

Із Іменням Господнім Святим,

Вони досі приходять поетам

Нагадавши про себе у сни.

Коли пишу про ту хуртовину,

То згадаю й тебе зокрема,

Милий хлопче, що в кожну хвилину

Ти десь там, де вирує війна.

Ти не спиш у холоднім окопі.

В тебе зброю забрали із рук.

Щоб  прокинулась, молюсь, Європа

Не під гулу гарматного звук.

Не під рев літаків, свист ракети.

...Хоча що нам той їхній порив,

Як з'єднали вкраїнці багнети,

І молитви у бік ворогів!

Буде добре усе. Перемога

До нас прийде, ізвідки не ждем.

Лиш потрібно триматися Бога.

У руці з переможним мечем.

.