Немає меж Твоєї Доброти
Прийду додому. Спалені листи
Підживлять квіти - і весна засяє.
Немає меж Твоєї Доброти,
Мій Господи, коли я повертаюсь...
А зло на вухо шепче зі страху:
"Твоїм важким гріхам немає ліку..."
А Бог зустрів так тепло і так тихо,
Немов не було зливи із дахУ.
Пригрів. Прийняв. І обійняв руками.
А на прощання :" Більше не гріши."
І я, як можу, пишучи вірші
І тулячися радісно до мами,
Його в Її очах я пізнаю.
Збираюся у гості - і сміюся.
Назустріч вийде радісна мамуся,
Яку я до безмежності люблю.
Немає меж Твоєї Доброти.
Нема долонь, що за Твої тепліші,
Та рученьки мамусі наймиліші
Мені розкажуть: завжди поруч Ти.