Немає меж Твоєї Доброти

Прийду додому. Спалені листи

Підживлять квіти - і весна засяє.

Немає меж Твоєї Доброти, 

Мій Господи, коли я повертаюсь... 

А зло на вухо шепче зі страху:

"Твоїм важким гріхам немає ліку..."

А Бог зустрів так тепло і так тихо,

Немов не було зливи із дахУ.

Пригрів. Прийняв. І обійняв руками.

А на прощання :" Більше не гріши."

І я, як можу, пишучи вірші

І тулячися радісно до мами,

Його в Її очах я пізнаю.

Збираюся у гості - і сміюся.

Назустріч вийде радісна мамуся,

Яку я до безмежності люблю.

Немає меж Твоєї Доброти.

Нема долонь, що за Твої тепліші,

Та рученьки мамусі наймиліші

Мені розкажуть: завжди поруч Ти.