13.05.2021 05:48

для всіх

154

1 | 1

 © Тетяна Чорновіл

Світанковий совиний сон

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Прилетіла в дупло на світанку сова.

Бурмотіла: – Вже нічка минула! Овва!

Ще раз блимнула сонно з оселі на ліс, 

Додивилась – таки розвидняється скрізь.

Підпушила з торішнього листя кубло, 

Нагорнула й на лаз, щоб стемніло дупло.

Колисанку цвіркун заспівав з-під кори…

Раптом білка гукнула невчасно згори:

– Прокидайся, розвиднилось серед дубів, 

Зготувала я чай і печеню з грибів.

Тож в дупельце моє по-сусідськи зайди, 

Щоб минули в розмові нічні холоди.

Обізвалась сова із кубла без жалю:

– Та яка там печеня! Ух! Ух! Я вже сплю!

Тільки очі склепила – літала всю ніч.

Ти на чай до печені сороку поклич.

Чи покликала білка сороку, чи ні, 

Вже не чула сова в світанковому сні.

Ліс у шереху віт теплим сном половів…

Знов цвіркун з-під кори колисанку завів…