Я давно не описую втому...
Не планую нічого на завтра.
Я у кожному кутику - вдома.
В кожнім полі горить моя ватра.
Не боюся померти в чужині.
Та вмирати - ого!- не збираюсь.
Я так люблю свою Україну,
У якій мене не пам`ятають.
Мої вчинки і самопожертви.
Боротьбу за їх тіло і душі -
Вони можуть лиш скупо подерти
Мою душу одвічними "мушу" ...
Я давно не описую втому...
Ані зради людей, обмовляння...
Я лиш молюся Богу святому,
Щоб добути мені до світання.
Я так рідко людей зустрічаю...
Якщо є - Бог присутність так значить...
Я так легко усіх вибачаю.
І вже з відчаю майже не плачу.
Я давно не описую втому...
Від утоми. У прагнення болю:
Або здатись незнано нікому...
Або стати ... новою собою.
