19.07.2021 22:36
for all
17 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Світлана Нестерівська

Я давно не описую втому...

Я давно не описую втому.

Не планую нічого на завтра.

Я у кожному кутику - вдома.

В кожнім полі горить моя ватра.


Не боюся померти в чужині.

Та вмирати - ого!- не збираюсь.

Я так люблю свою Україну,

У якій мене не пам`ятають.


Мої вчинки і самопожертви.

Боротьбу за їх тіло і душі -

Вони можуть лиш скупо подерти

Мою душу одвічними "мушу" ...


Я давно не описую втому...

Ані зради людей, обмовляння...

Я лиш молюся Богу святому,

Щоб добути мені до світання.


Я так рідко людей зустрічаю...

Якщо є - Бог присутність так значить...

Я так легко усіх вибачаю.

І вже з відчаю майже не плачу.


Я давно не описую втому...

Від утоми. У прагнення болю:

Або здатись незнано нікому...

Або стати ... новою собою.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 21.07.2021 22:19  © ... => Ольга Шнуренко 

Шкода, що і у Вас є такий досвід))Хоча те, що нас не вбиває, робить нам боляче... 

 21.07.2021 09:04  Ольга Шнуренко => © 

Відлунням відгукнулися ваші слова у моїй душі...