Я давно не описую втому...

Я давно не описую втому.

Не планую нічого на завтра.

Я у кожному кутику - вдома.

В кожнім полі горить моя ватра.

Не боюся померти в чужині.

Та вмирати - ого!- не збираюсь.

Я так люблю свою Україну,

У якій мене не пам`ятають.

Мої вчинки і самопожертви.

Боротьбу за їх тіло і душі -

Вони можуть лиш скупо подерти

Мою душу одвічними "мушу" ...

Я давно не описую втому...

Ані зради людей, обмовляння...

Я лиш молюся Богу святому,

Щоб добути мені до світання.

Я так рідко людей зустрічаю...

Якщо є - Бог присутність так значить...

Я так легко усіх вибачаю.

І вже з відчаю майже не плачу.

Я давно не описую втому...

Від утоми. У прагнення болю:

Або здатись незнано нікому...

Або стати ... новою собою.