Діти

Мені не вистачає щасливих дітей. Тих, які завжди усміхаються і радіють кожній дрібниці.Які випромінюють радість і любов.

Ви не вчите своїх дітей бути щасливими. І байдуже, чому.

Можете виставляти мільйони постів з фотографіями ваших дітей і підписами з словами безмежної любові. Ви всі- " сочинітєлі", не письменники.

Ви пишете " люба донечко", а в пориві злості б` єте її по голові. Ви кажете, що любите своїх дітей однаково, а одній купуєте дорогий шампунь, іншій - "Кря-кря". Одній даруєте дороге плаття, інша доношує речі за вами. Одна завжди поруч, іншу при перші же нагоді відправляєте до кого-небуть.Хоч і на все літо! Ви пишете, що не можете без них. Справді??

І вже не тільки їхні очі говорять, що вони нещасливі. Діти вбирають ваші риси, правила поведінки в сім` ї: вони непунктуальні і не тримають слова.Гніваються.Ображають і обмовляють інших.

Мені набридли ваші нещасливі діти.

І подобаються щасливі.

І ті, і інші - старість своїх батьків.

Може, вам, дорогенькі, варто постаратися і докласти зусиль, щоб на старість не плакати і не йти в найми?!

...Хоча навіщо вам про це думати?

У вас же попереду старість ваших батьків.

Успіху!

Мене тішать Ваші щасливі діти, добрі та усміхнені. Не лише на фото. Вони відкриті та щирі, як їхні батьки: відразу видно, що наливали у цю посудину.

Любов( і це не МАЄЩОЇСТИТАПИТИІВЩООДЯГНУТИСЯ), а справжня з обнімашками та довгими розмовами від самого зачаття, з розумінням дитячих проблем, з часом на " піжамні вечірки", хобі, коротенькі спонтанні подожі та тисячі щасливих спогадів.

Довіру.

Підтримку.

Розуміння інших людей та вміння знаходити у них світло.

Щире та добре серце. 

Вдячність.

Щедрість.

Ваші діти несуть успадковане Світло. Їм хочеться бігти назустріч і відкрити своє серце, поділитись з ними усім.

Ви розумієте, що вашим дітям буде у житті нелегко, та це не зупиняє вас на дорозі до Бога.

Ваші діти моляться і вірять.

З ними хочеться бути поруч та ділитися своїм позитивним досвідом.

Я скучила за щасливими дітьми....