Діти
Мені не вистачає щасливих дітей. Тих, які завжди усміхаються і радіють кожній дрібниці.Які випромінюють радість і любов.
Ви не вчите своїх дітей бути щасливими. І байдуже, чому.
Можете виставляти мільйони постів з фотографіями ваших дітей і підписами з словами безмежної любові. Ви всі- " сочинітєлі", не письменники.
Ви пишете " люба донечко", а в пориві злості б` єте її по голові. Ви кажете, що любите своїх дітей однаково, а одній купуєте дорогий шампунь, іншій - "Кря-кря". Одній даруєте дороге плаття, інша доношує речі за вами. Одна завжди поруч, іншу при перші же нагоді відправляєте до кого-небуть.Хоч і на все літо! Ви пишете, що не можете без них. Справді??
І вже не тільки їхні очі говорять, що вони нещасливі. Діти вбирають ваші риси, правила поведінки в сім` ї: вони непунктуальні і не тримають слова.Гніваються.Ображають і обмовляють інших.
Мені набридли ваші нещасливі діти.
І подобаються щасливі.
І ті, і інші - старість своїх батьків.
Може, вам, дорогенькі, варто постаратися і докласти зусиль, щоб на старість не плакати і не йти в найми?!
...Хоча навіщо вам про це думати?
У вас же попереду старість ваших батьків.
Успіху!
Мене тішать Ваші щасливі діти, добрі та усміхнені. Не лише на фото. Вони відкриті та щирі, як їхні батьки: відразу видно, що наливали у цю посудину.
Любов( і це не МАЄЩОЇСТИТАПИТИІВЩООДЯГНУТИСЯ), а справжня з обнімашками та довгими розмовами від самого зачаття, з розумінням дитячих проблем, з часом на " піжамні вечірки", хобі, коротенькі спонтанні подожі та тисячі щасливих спогадів.
Довіру.
Підтримку.
Розуміння інших людей та вміння знаходити у них світло.
Щире та добре серце.
Вдячність.
Щедрість.
Ваші діти несуть успадковане Світло. Їм хочеться бігти назустріч і відкрити своє серце, поділитись з ними усім.
Ви розумієте, що вашим дітям буде у житті нелегко, та це не зупиняє вас на дорозі до Бога.
Ваші діти моляться і вірять.
З ними хочеться бути поруч та ділитися своїм позитивним досвідом.
Я скучила за щасливими дітьми....
