09.08.2021 22:11
for all
22 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Світлана Нестерівська

Я не завжди буваю щасливою...

Я не завжли буваю щасливою.

Та Дорога, яку я проходжу, 

Робить мене дуже-дуже сильною

На славу і радість Божу...


Мені вже ніколи не буде двадцять...

І в перший клас вже мені не йти...

Та я досі можу відкрито сміяться...

А хтось, любий друг, не дожив і до тридцяти...


Я тебе пам`ятатиму, Лесю

Наші зустрічі, щирі розмови

Твій відкритий і щирий сміх

Твої жарти, повні любові


І мені навіть не здається, 

Що тебе між нами немає...

І по скелях Довбуша, Лесю, 

Наші радості досі гуляють...


З тих прекрасних часів-іскринок, 

Коли пари були. Й опісля.

В мене стільки, Лесуню, знимок, 

Що не вмістила б жодна пісня...


Пам`ятаю я молитвами...

Й ти за мене молися в небі

До Ісусика любої Мами, 

Що прийняла тебе до себе...


Так, я вже не така красива...

Лиш душа розцвіте, як м`ята ...

Спокійніше за пасмо сиве

Я прийняла відсутність тата.


І простила. І відпустила.

Не судити потрібно мертвих.

Ні, я вже не така красива...

Якось інше...І вже не вперта.


Бо минають роки, як листя

Із дерев облетівши тане.

Ти до Бога лише горнися, 

Моя Світла і стоталанна.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись