Світлана Нестерівська «Світла»
Вони називали її Світлою,
Бо подібна була до світла
У цих холодних морозних камерах
Людських стосунків скупих замісів
Вони тулились посеред літа
І порівняли її із квіткою...
Вона не їздила на "Хамері".
Вона ходила тільки пішки...
Вона молилася дорогою.
І рахувала перлинки вервиці.
І розмовляла собі з Богом. І
Те завжди знала: Він - не сердиться.
Вони назвали її Світлою.
І біля неї спраглі грілися.
Вони прийняли її рідною.
Вона за них усіх молилася.
Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше
Візьміть участь в обговоренні
© Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди
Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори
