Світла
Вони називали її Світлою,
Бо подібна була до світла
У цих холодних морозних камерах
Людських стосунків скупих замісів
Вони тулились посеред літа
І порівняли її із квіткою...
Вона не їздила на "Хамері".
Вона ходила тільки пішки...
Вона молилася дорогою.
І рахувала перлинки вервиці.
І розмовляла собі з Богом. І
Те завжди знала: Він - не сердиться.
Вони назвали її Світлою.
І біля неї спраглі грілися.
Вони прийняли її рідною.
Вона за них усіх молилася.