Доброго ранку нової епохи
Я - усе та ж. Хоч втомилася трохи.
Втомлені руки. І ноги приболюють.
Де усі зрадою ініфіковані.
Стільки самотності в людях в долонях.
Йдуть кораблі в позакинуті гавані.
Плаче у землю неприбраний сонях.
Міст вже немає. Лиш камінь без каменя.
Втомлено плаче старенька бездітная.
Ті, що з дітьми, вже давно упокоєні.
Їхні тіла повизбирані повінню
Вже десь на дні океану всесвітнього.
Душі молитви благають - печаляться.
Душ тих у мороці ти не помітиш.
І вже торти на родину не краяться-
Ти вже родиною дома не смітиш.
Рідні по крові стаються ворожими.
Рідні по крові - з чужої галактики.
Хто переможе цейхаос?Лиш, Боже, Ти!
Знов новий день. Прокидаюся. Варто бо!
