22.08.2021 22:45
18+
19 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Микола Коржик.

Біла пляма



Знову ця біла пляма зліва у полі зору лівого ока. Треба йти до лікаря. Може це глаукома? Різкість зникла уже давно і ніякі окуляри не допомагають. Все якесь не чітке і в тумані. У сутінках уже нічого не видно. Артем мав вроджену ваду зору — високу міопію. З дитинства носив окуляри з товстими лінзами — мінус шість діоптрій. Із-за цих окулярів він наслухався знущань у дитячому віці. Як його тільки не називали і “жабячі очі”, і “очкарик”, і сліпий, і стікольщик, і “протри шибки”... хоч він не був сліпим, просто дуже короткозорим. Близько, перед носом, він бачив навіть краще від ровесників, і міг роздивитися найдрібніші деталі у квітки, комахи, прожилки на листку, травинці, малюнок на поштовій марці...

На протязі життя він не відчував дискомфорту і як його там називали позаочі, його не цікавило. Та ось на старості, хоч яка це старість — 60, пропала різкість. Все вкрите туманом. А тут ще біла пляма в нижньому лівому кутку, яка закривала чверть зору, якщо дивитися лише лівим оком, закривши праве. Артем і раніше бачив, якщо подивитися у ясне синє безхмарне небо якісь чорні крапки, коми, нитки, що плавали в небокраї. В дитинстві він часто лежав дивлячись у небо спостерігаючи за цими химерними плетіннями. Потім йому лікарі пояснили, що це від високої міопії, йому на сітківку проектуються уражені тріснуті капіляри.

Від сьогоднішнього ранку Артем побачив, закривши праве око, що в цій білій плямі з`явилося зображення і воно набагато чіткіше ніж те що він бачить звичайно. Прийшлося йти до лікаря і той, після вивчення його очей через прилад у темній кімнаті, поставив діагноз — глаукома. Треба міняти кришталик.

- Так! Зрозуміло. А чому я в цій плямі бачу чіткіше ніж звичайно?

- Кришталик — це лінза. На ній залишилось чисте поле, там ви бачите чітко, та згодом і воно помутніє. Треба міняти. Операція рядова, заміна коштує 12 тисяч, плюс витрати на ліки, за все 15 тисяч. Тридцять хвилин і ви йдете додому з новим зором. Я назначу вам на 12 число. Це через два тижні. Згодні?

- Згоден — зітхнув Артем.

Вийшовши з лікарні пішов додому і на пішохідному переході чекаючи коли загориться зелене світло, закрив праве око і в лівому кутку чітко побачив пішохідний перехід, де на світлофорі блимає жовте світло, і маленьку дівчинку, що біжить через перехід та її враз збиває великий “крутий” автомобіль. З переляку Артем відкрив праве око і побачив цю дівчинку, що лише збиралася стати із тротуару на проїжджу частину. Артем стрибнув до неї і в польоті схопивши на руки, впав на спину і відкотився на тротуар. Поруч прогуркотів “лендкрузер” обдавши його гарячим подихом. Дівчинка заревла як різана. Добігла мама, підняла її, і поносячи Артема різними лайками притиснула дитину до себе, та гладила по голові.

- Алкоголіки! Понажираються зранку, а потім падають! Наркомани чортові!

- То педофіли! Вони вже зовсім совість втратили! — приєдналася до неї якась суха стара жінка і вдарила Артема хазяйською сумкою по голові. Той незграбно підіймався з тротуару ошелешений не тим що сталося, а тим, що бачив у лівому кутку свого лівого ока. Зараз це було ніби “екран в екрані” на комп`ютері. Там він чітко бачив труп дівчинки з відірваною ногою і розтрощеною головою, далеко від переходу, та її матір, що стояла на колінах перед розтерзаним тілом, та рвала на собі волосся.

- Баби! Ви вже зовсім подуріли! Він дівчинці життя спас...

- А ти бачив? — шипіла карга.

- Бачив. Я поряд був, та не встиг, а от він встиг...

Загорівся зелений і всі пішли через перехід, лише Артем залишився на місці. Інцидент вичерпався.

Пакетик зеленого чаю “ділмах”, надувшись мов жаба, плавав у чашці не бажаючи тонути. Артем сидячи на кухні за столом тупо дивився у стіну думаючи над випадком на переході. Він чітко бачив труп дівчинки і її дурнувату матір, що рвала на собі волосся. Це все було...

Він прикрив праве око і поглянув на білу пляму. Та сама кухня... на стіні в кутку бубонить телевізор... ніби все так. Та ні! Щось не так! Чай. Пакетик потонув у чашці, звідки звисала лише біла нитка з прикріпленою до неї зеленим лейблом.

Відкрив праве око. Пакетик плавав на поверхні, на будильнику, що стоїть поруч — 12.45. закрив праве око — пакетик потонув, на будильнику 13 годин. Ось воно що! Між картинками різниця в 15 хвилин. Якби він не схопив дівчинку, то бачене в білій плямі було б реальністю. Артему стало страшно і якийсь мул піднявся із глибини шлунку, що йому аж знудило. Він похапцем сьорбнув чай і обпікшися, виплюнув все у раковину.

Будь вона неладна ця біла пляма!

Прокинувшись вранці Артем старався не дивитися на білу пляму, та не витримав і підійшовши до вікна поглянув на двір де стояв чудовий сонячний ранок, закрив праве око і побачив у куточку лівого, як за вікном періщить дощ.

- Сьогодні буде дощ промовив відходячи від вікна.

- Який дощ? Ніякого дощу не обіцяли. Скажи, що не хочеш іти на дачу — парирувала дружина.

- Може й не обіцяли, та дощ буде — відповів Артем дістаючи із шафи парасольку.

Після обіду ніби за помахом чарівної палички небо затягли чорні хмари і несподівано, не передбачено, не прогнозовано линув дощ. Все може бути, та це Артем бачив чітко у білій плямі. Тепер він часто заглядав до “екрану в екрані”, як він називав це явище. Життя йшло там на багато швидше, це він зрозумів з того, що йому вже зробили операцію і він вийшов з лікарні хоч до операції в дійсності ще треба чекати неділю. Артем не хвилювався, бо бачив що у паралельному житті пройшло все добре. Та саме головне він чекав у вихідний день у неділю після операції. У п`ятницю йому знімуть пов`язку і в суботу можна буде дивитися, та головна подія повинна відбутися в неділю.

У паралельному житті він бачив, як сидячи вранці на кухні, він чекаючи коли звариться вівсянка, дивився телевізор де транслювалося розіграш державної національної лотереї. В лотерею “кєно” випав виграш на 10 мільйонів гривень. Виграшні номери показували кілька раз і Артем записав їх на папір. В той же день він купив квиток лото і заповнив його вписавши цифри із побаченого в білій плямі. Поклав білет на телевізор і забув про нього.

В назначений день прийшовши у клініку Артем спокійно без тривоги ліг на операційний стіл і через пів години прооперованим був доставлений в палату. Через три дні зняли пов`язку і світ засіяв чіткими, чистими образами. Тепер він бачив все різко без окулярів. Лікар рекомендував замінити кришталик і в правому оці, а поки походить в окулярах, де одна — лінза, а друге — просто скло. Нехай буде так. Артем звик бачити себе в окулярах і без них не впізнав своє обличчя в дзеркалі.

Звичайно Артем був радий своєму новому зору і закривши праве око не побачив у звичному місці білої плями. Як не дивно, він відчув якесь внутрішнє полегшення. Той світ, який він бачив у білій плямі тримав його у напруженні і не давав розслабитися. Там весь час щось відбувалося не так як йшло в цьому світі. Та тепер паралельний світ був закритий. Що це було до операції, як він міг проникати в інший вимір, нехай ніби підглядання у шпаринку, бачив якісь фрагменти, але ж бачив... і що б це йому дало — Артем не став задумуватися. Добре, що він про це нічого нікому не сказав. Його б затягали як піддослідну собаку по різних клініках, і не відомо де б він закінчив своє життя, чи в закритому бункері військових, чи в божевільні, що для нього одне і теж.

Довбаючи ненависну вівсянку Артем чекав поки завариться чай. У кутку на кронштейні бубонів невеличкий телевізор. Ішов розіграш лотереї “кєно”. Стоп! У мене є білет! Ось він на телевізорі. Диктор зачитує випалі номери кульок. Артем звіряється із своїм білетом:1, 2, 6, 25, 31..... 80 всі двадцять номерів збіглися один в один. Виграш джек-пота 10 мільйонів гривень.



м.Суми, 19.08.2021 р.

Публікації: Микола Коржик.

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 06.09.2021 14:11  Іван Марний => © 

Цікава ідея! Іноді і з вади може бути користь. Сподобалось оповідання. 5 

 26.08.2021 08:42  © ... => Каранда Галина 

Дякую. 

 24.08.2021 22:49  Каранда Галина => © 

Дуже цікаво!
Люблю таке!)
Вітаю тут!