27.08.2021 07:57
18+
16 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Микола Коржик.

Кримінал




- Де цей чортів Гудима Я його посажу! Я завтра в мєнтовку пойду, у мене там знакомий є, я їхнє кодло виведу на чисту воду. Всіх посажу! І сводників, і виконавців, і тих що відвертали увагу, всі сидітимуть... — Пєкарєв метав громи й блискавки у роздягальні. Слина бризкала і летіла на всі боки з його беззубого рота.

- Льоха! Шо таке? Хто Пєкарєва обідив? — у роздягальню увійшов Притула.

- Ти уявляєш, Толя, цей гандон із своїми друзями видурив у мене 300 рублів.

- Хто посмів?

- Гришка Гудим!

- Та не може бути! Гриша чесний...

- Ні хера не чесний! Він, друзі його алкаші-художники, аферюга під виглядом зубного техніка, да і Бутужко там замішаний... аферюги!

- Льоха, успокойся, давай по черзі.

Льоха трішки випустив пар і тепер уже спокійно, спіймавши вільні вуха у вигляді Притули, сказав: “Перевдягайся, на участкі розкажу, як людей обдурюють”.

На дільниці, Притула підійшов до Пєкарєва і почув таку розповідь.

- Заходжу я в будку, а там два другана бухають — Гудим і Бутужко. Уже “мекнули” й жруть карасів. Карасі такі хароші, десь із долоню. Кажу — де взяли? Бутужко — каже — наловили.

- Пішли з Гринею до мене на дачу, дещо занести на другий поверх, бо буде повінь, так щоб не залило. А тоді я взяв пішню і пішов на озерце прорубати ополонок, щоб риба дихала. Тільки продовбував одну, як звідти пішла вода поверх льоду, а з нею карасі. Гришка упав на коліна і давай прямо руками черпати, на лід викидати тих карасів. А вони один в один! Поки я збігав на дачу за мішком він пошти повний мішок начерпав. Ми поділили й пішли по домах. На роботу на другу зміну треба. А так там ще черпать і черпать... Бери їж. Мені жінка перед роботою нажарила, а там ще повна ванна. Вона психує... що мені з ними робити...

- Їсти не буду, бо зубів немає, а сто грам можна.

- Зубів немає, так устав зуби. Он Гриншкін друг-художник собі поставив.

- Я стою у черзі в районній стоматології уже рік. Хтозна-коли та черга прийде...

- А Гудим і каже, що художник ставив у частника. Хочеш і тобі поставлять.

Я, дурак, согласився.

На другий день рано вранці я взяв пішню, мішок, і поїхав на озеро, що біля Бутужкової дачі. Я знаю те озерце. Автобус доїхав тільки до моста через річку, а далі не захотів, там уже розлилося, і я пішов пішаком. А в мене ж нога... ти знаєш — і Льоха похлопав по своїй лівій нозі, яку дійсно тягав через вени.

От прийшов я на ту калюжу, всю обдовбав, а звідти тільки муляка, навіть пуголовк не виплив. Ледве дійшов назад, навіть на роботу спізнився. Прийшов, а ці голубки сидять у будці бухають. Я кажу, шо ж ви дурите? А вони регочуть — ти, шо бахнутий! У тій калюжі навіть жаб немає. То Танюха Гарику на базарі купила. От козли...

- Льоха, нащо мені твої карасі. Бутужкі вірити — собі дорожче. Давай про зуби...

- Приїхав я до Гудима, де він мене повинен познайомити із стоматологом. Заходжу у квартиру, там сидять синяки. Я зразу запідозрив, що щось не так... алкаші кончені, друзья-художники у Гудима. Ось і стоматолог приїхав. Гудим провів мене на кухню, посадив на стілець, дав чистий рушник, теплої води для гіпсу, і стоматолог познімав з мене золоті коронки, і зробив зліпки...

- Шо, і коронки забрали!

- Та ні коронки він мені положив у руку... я забрав, а 300 рублів завдатку, я йому дав.

- Ну і дурак.

- Він сказав на матеріали.

- А далі.

- А далі я вже сам поїхав до стоматолога на квартиру, на примєрку. Він приміряв і сказав прийдеш через неділю, будемо вставлять. Я два дні підряд стукаю до нього у двері, та ніхто не відчиняє. Нічого, мєнтам відкриють — і Льоха закурив чергову цигарку.

- Да. Вляпався ти Льоха — Притула пішов до свого верстата.

- Я їх посажу — чулося бурчання розлюченого Пєкарєва.

На другий день Гарик Бутужко прибіг до верстата Гудима — Виключай! Пішли, Пєкарєв зове. Там як новенький долар сяє. Зуби, падло, вставив.

Пішли до будки. Там біля столу порався щасливий Пєкарєв сяючи білосніжною посмішкою. Нарізається сало, цибуля, огірки, хліб.

- Шо ж ти, падло, Гриню хотів посадити — з порога почав Бутужко.

- Да ладно. А ти б не забздів, як би 300 рублів ляснуло. У дитини стоматолога апендицит схопив і зробили операцію, то він два дні біля нього чергував, а сьогодні поставив. Давайте краще замочим.

- Ну, нехай жують.

- Ага...

Всі випили.

-Льоха! А під мостом Барановським, голавль бере — закушуючи промовив Бутужко.

- Пошов у жопу! Я вже ходив за карасями...





Публікації: Микола Коржик.

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 29.08.2021 07:37  © ... => Каранда Галина 

Та це було ще при совєтах. Тоді і штани розкльошонні на квартирах шили і справжні дерев`яні рублі ходили. 

 28.08.2021 23:56  Каранда Галина => © 

дуже життєво. Які це роки? - зараз наче стоматологи на кухнях свої маніпуляції не проводять.
Але "рублі" в Україні й досі кажуть, це факт. 

 27.08.2021 16:05  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

Дякую Вас за коментар. 

 27.08.2021 14:01  КАЛЛИСТРАТ => © 

Справжня життєва історія ))))) Дякую пане Миколо!