12.09.2021 14:40
for all
58 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Світлана Нестерівська

Сокіл

Колись давно, на початку минулого століття, як розповідають наші бабусі й дідусі, коли наші землі під час Другої світової війни були то під німцями, то під радянською окупацією, утворилася третя сила, що мала на меті протистояти всім загарбникам та боролася за свободу України, - Українська Повстанська Армія, скорочено - УПА.

Як оповідають очевидці тих подій, в лави повстанців приймали особливих хлопців - наймужніших, найсміливіших, гарних та витривалих, оскільки життя у лісах у криївках не для кожного, а оскільки остерігатися потрібно було не лише чужих, а нерідко і своїх зрадників, то спостережливість та розум були важливими рисами хлопців.

- Бабусю, бабусю, що це за птаха над тою старенькою хатою кружляє?- запитала маленька Юля, коли поверталася з бабусею з лісу, куди ходили разом по гриби.

- Та це не птаха, Юлечко. Це хлопець- Воїн, повертається до рідного дому, де залишив молоду дружину з маленькою донечкою.

-Розкажіть, розкажіть про нього, бабусю.

- Було це давно. Чорними воронами налетіли вороги на Україну. Найкращі її сини стали на захист рідної землі. Серед них і Максим Соколенко, "Сокіл".

Батьки Максима жили на околиці нашого села, саме у тій хатині, що покинуто похилилася . Саме у підпіллі Сокіл і познайомився зі своєю дружиною, Іванкою, зв`язковою, родом із сусіднього села. Коли прийшов час народжувати, Максим привів дружину до батьків, бо у лісі дитині було небезпечно.

Хоч як не плакала Іванна, як не просила чоловіка залишитися з нею, він казав, що присягу на вірність Україні він дав раніше, ніж дружині, тому Україна в нього на першому місці. А про сім`ю він дбатиме. І, що б не сталося, на крилах прилітатиме до них.

Так обійняв дружину, поцілував донечку у животику, поклонився батькам - та й пішов до побратимів до лісу.

Не довелось Соколу ні з побратимами того вечора зустрітися, ні донечку, що через декілька годин народилася, побачити. Максим потрапив у засідку та був підступно вбитий.

Його дружину з дитиною, як сім`ю " ворога народу", забрали енкаведисти та відправили до Сибіру. По дорозі дівчинка померла. А її мати так і не повернулася у село. Де вона, ніхто не знає.

А Максим таки дотримав свого слова - і вже майже століття соколом-пташкою кружляє над своєю хатиною, щоб хоча б на мить побачити свою кохану дружину та донечку.

Ось таку легенду розповіла бабуся дівчинці. Вкінці перехрестилася, щоб Господь прийняв до Себе душі всіх, хто невинно загинув у боротьбі за волю України. Та й пішли додому.

А сокіл кружляв над пусткою.І голосно плакав своєю пташиною мовою.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись