09.01.2022 23:30
for all
21 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Леськів

Жменька попелу

Жменька попелу залишиться від мене.

В жменьці тій - весь підсумок життя.

А воно було коротке і буденне, 

Без любові й, певно, без пуття.

Безталанна і беззахисна людина

Долю злу терпіла стільки літ!

Все здавалося, ступаю по крижинах, 

По крихких крижинах в льодохід.

Не здійснилися фантазії амбітні.

Зникла радість у життєвій млі.

Залишився попіл сірий, непримітний.

В ньому суть прожитих мною літ.

Не судіть мене, коли спочину в Бозі, 

Що дарма жила я на Землі.

Жменьку попелу розвійте по дорозі.

З нею зникне мій останній слід.

9.01.2022



м. Кропивницький, 9.01.2022

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 10.01.2022 19:31  Каранда Галина => © 

 ну слава богу!)))

Робота не вовк, в ліс не втече!))

 10.01.2022 19:18  © ... => Каранда Галина 

Та не треба рятувати автора. Це він після свят такий філософ, бо на роботу пора.

 10.01.2022 19:16  © ... => Лужецька Олеся Богданівна 

Дякую. 

 10.01.2022 13:45  Лужецька Олеся Богда... => © 

Повіяло сумом і нездійсненністю. Обіймаю

 09.01.2022 23:52  Каранда Галина => © 

Дуже важкий морально вірш. Літературно гарний, але вганяє в ступор: чи то бігти втішати/рятувати автора, чи то самому в депресію впасти... безнадія повна!
Може, не все аж так погано?