14.02.2022 01:15
for all
42 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Світлана Нестерівська

Чи відповідають діти за гріхи батьків?

Чи відповідають діти за гріхи батьків?

Ні. Інакше цей світ був би несправедливим.

Це вам не "домашку" на когось звалити. Ти проштрафився - відповідай! І крапка. Кожен - сам-на-сам зі своїми вчинками. Зрозумів, що вчинив зле, - покаявся - прощений - Небо в душі за життя та після смерті.

Якщо ні - темрява: бо гріх тягне за собою інший, теж нерозкаяний гріх, притягуються в життя темні люди і в цьому тобою ж створеному темному просторі народжуються діти. Після хрещення - безгрішні, вони вимушені жити в створеній тобою темряві: обману, обмов, заздрощів, пиятики, криків, бійок, крадіжок, грошолюбства, розпусти, злослів`я - і виростають такими, як і середовище, що вирощувало їх, бо нікому було навчити їх чогось доброго.

Такі діти із непростим спадком, дорослішаючи, мають дві дороги: легшу - йти з дитинства їм відомим шляхом, якого їх навчило оточення, притягуючи у життя таких же токсичних людей із "хворих" сімей, приводячи у світ дітей, які з перших днів свого існування отримуватимуть вже подвійну дозу отрути: і від батька, і від матері. Їх "чорний спадок" - подвоєний, гріхи - важчі, а майбутнє - темніше. А, отже, і вирватися з цієї спіралі щораз то важче кожному наступному поколінню.

Є й важча дорога - людина на певному етапі свого життя, натхненна Богом чи побачивши у когось, що є й інше життя, крок за кроком позбавляється того негативу, який отримала у спадок при народженні: усвідомлює гріх чи проблему - кається- постановляє виправитись - виправляється! - береться за наступну - і так, поки не стане достойною( якщо чесно, цей процес триватиме все життя).

Тому немає ніяких "родових гріхів", за які всі наступні покоління відповідають. Є проблеми, які, якщо не вирішувати, дістаються у спадок нащадкам. Їх треба визнати - і вирішити! Взяти на себе відповідальність. Ніякі магічні ритуали тут не допоможуть. Треба діяти.

І це не означає, наприклад, що, якщо у сім`ї крадіїв один з десяти синів перестав красти і почав вести достойне життя, то він " позбавив весь рід від родового гріха". Ні, він лише дав шанс своїм дітям вирости у кращому середовищі, ніж діти інших його братів.

Те саме, наприклад, коли в сім`ї поколіннями передається гнівання між родичами. Автоматично діти, які виросли в такій родині, підсвідомо та свідомо робитимуть все, щоб знайти собі ворогів та гніватися з ними( іноді ті про це й не підозрюють). Ті, хто жив у оточенні, де обмовляли інших, виховує таких же дітей. Сини, у яких батьки зраджували матерям, роблять те саме зі своїми дружинами.

Нащадки тих, хто століття тому зраджував Україну, у часі війни з московією їдуть на росію на заробітки. А хто зрадив Україну - зрадить і рідну матір, і відмовиться від Матері Божої, бо добрим чи поганим напів бути ще нікому не вдавалося....

Як тільки випала можливість, люди побігли покращувати свої побутові умови. І так і біжать. Десятиліттями... Століттями...

А в свої родини, в душі заглядати - немає часу. А там- розрухи, попелища, каменя на камені часто немає. І тому більшість нещаслива. І тому страхи - бо немає зв`язку з Богом та миру у душах.

І тому - загроза масштабного вторгнення та руйнування: зло притягує зло. Бо і ніби до церкви ходимо, і сповідаємося, та - ніхто не задумувався?- десятиліттями з одних і тих же гріхів. І всі нам винні. А ми ж стільки добра усім зробили. А чи нам було б від того нашого "добра" добре?!

...

Не передаються нам нічиї гріхи - кожен сам відповідає за своє життя. Просто дорога до неба береться силою, а люди розслабились. Їм ліньки заглянути у власні душі, тому й шукають порошинку у чужих очах, списують все на владу, погоду, предків. Вони ладні повірити у будь-що, але не у власні сили.


Те саме стосується і народів.

Українці - не бідні й нещасні. Ми - нащадки князів, козаків, упівців Небесної сотні, Кіборгів та всіх Воїнів сучасної війни; ми пережили тисячі заборон, поневірянь, зрад, Голодомори, війни, табори, морози Сибіру, недолугих Президентів та зрадників- олігархів - і ми є! Ми завжди будемо!

Тримаймося разом! Борімо зло у собі, щоб подібне не притягувалося!

Вхопімося за Руку Бога - і пам`ятаймо, що б не відбувалося: Він завжди поруч!

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 15.02.2022 16:23  © ... => Борис Костинський 

З кожним поколінням все важче, на мою думку, долати проблеми, бо працює "накопичувальна система". Кажуть, небо береться силою та постійною працею над собою - на це здатні одиниці. 

 15.02.2022 12:11  Борис Кост... => © 

Дід прожив доволі довго і помер легко. Хочеться вірити, що він - у Пеклі. А сім`я ця таки жила, не дуже занурюючись у глибини. Жили собі, як усі.

Я знаю з мого Остра й іншій приклад. Там кармічні гріхи намагалися подолати прямо таки фанатичною релігійністю, але не дуже допомогло: дочка - повія, син - наркоман... Щастя в сім`ї нема ніякого... Від Карми нема ніякого порятунку...

 14.02.2022 14:16  © ... => Борис Костинський 

Свідомий вибір та нерозкаяні гріхи. + життя кожного, адже при народженні ніхто не гарантує нам сторічний пробіг - у кожного свій термін придатності. Є просто умови, в яких народилися нащадки цього діда, яким не вдалося чи вони й не пробували впоратися з ними, а пливли за течією. Дід відповість перед Богом за своє, між іншим, й за те, що своїм життям створив проблеми для своїх нащадків. 

 14.02.2022 12:31  Борис Кост... => © 

Карма є і я знаю чимало прикладів, як нащадки жорстко платять за гріхи пращурів. В нас в Острі була сім`я, в котрій дід був в партизанському загоні катом. Після він очолив остерську міліцію. Гріхів мав купу і його очі були страшними - бачив цього діда частенько.
Так ось - в сім`ї загинув онук в мотоциклетній аварії у віці 17 років. Другий онук вмер від цирозу печінки у 30 з чимось, залишивши двох дітей сиротами. Згодом, від алкоголізму помер батько цих хлопців. Трохи пізніше - їхня мати від раку. Якщо це не карма, то що?..