Війна

росія спала. Збурився Дніпро.

Від вибухів стояли в небі тіні.

І, може, з нас когось вже й не було,

Та ми вторили:"Слава Україні!"

Причаєно косилася орда -

Не стримували сльози материні.

Як завжди, недопослані сюда

Дітей вбивати в нашій Україні.

Мільйони пошматованих сердець.

Дитячі сльози знов Христу у рани.

Ми всі молились Богу за кінець,

А зло трималось за свої кайдани.

Кричала Україна:"Розірви!

Європо заколисана, не бійся!"

Ракети прилітали із москви

В місця, де були мирні, а не військо.

Такий-бо ворог. І нікчемний меч.

Їм комарів стріляти б із рогаток.

А із росії смертю дме і дме...

Війна - нового світлого початок.

Немає болю, ненависті, зла.

Є розуміння рідних захистити.

Є руки мами, складені в молитву.

Й горять ворожі танки край села.