Тримаємо небо молитвою

Тримаємо небо молитвою - І небо розсмокче кулі...

Ракети, що падають каменем, лежать і не розриваються.

І що нам мовчання Заходу, воно було і в минулім...

А люди вмирають з голоду, бо інші не вміють каяться...

Дорога ця буде останньою. Хто з Господом - переможною.

Немає каміння на камені. Немає серця тотожного.

І ти наодинці з вибухом в стіну як печаль втираєшся.

Не згодна з кровавим вироком катів, які не покаються.

І ти наодинці з мріями, встаєш - і тримаєш джавели.

Бо тих, які тут не мріяли, давно вже вогні поплавили.

Бо тих, які тут не вірили, за кого там не молилися,

Зостались роздерті звірами. В землі моїй залишилися.

Я житиму із тривогою. Із втратами і пораненням.

Та завжди молюся Богові. Бо мури постануть з каменю.

Бо наші міста зруйновані ми викладем в стіни грізнії

На довгім кордоні з москвами.Збудуєм пекельну лінію.

А наші міста відновимо. Та ненависть не остудимо.

московіє спита кровію, ти, мабуть, по смерті збудишся.

Тримаємо стрій молитвами. Тримаємо небо крИлами.

Ми звиклися з цими битвами.Не бачитись довго з милими.

Молитись за них годинами, щоб потім в обійми падати.

Ми разом із Україною . І зрадникам нас не зрадити.