19.03.2022 09:57
for all
46 views
    
rating - | no usr.
 © Світлана Нестерівська

Мій любий хлопче

Мій любий хлопче, завтра - знов війна.

І післязавтра. Й, може, так роками...

І, мабуть, когось з нас уже нема.

Століття йдуть, а ворог в нас - той самий.


Його би причесати під траву.

Або навчити бути як людина.

Ідуть роки. І я собі живу.

І борюся, і вірю в Україну.


Будую дім. Розмірюю сади.

Висаджую квітки, кущі, дерева...

З тобою поруч, Воїне святий.

У тебе, мабуть, нерви металеві,


І воля сильна, віра кам`яна,

І чисте серце, і думки відкриті.

Немає вихідних. Іде війна.

Не втомлюся з тобою бути - жити.


Встаю. Молюсь. Подякую за сон.

Бо ти не спав. І, мабуть, вже втомився.

І вигляну з відчинених вікон

На світ, в якому Господь народився.


Згадаю: все у нього недарма.

Закрию очі. Пташка заспіває.

Не може бути, що мене нема.

Я - є! Бо хто ж тоді тебе кохає!

Я є... Бо хто ж тоді тебе чекає...

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись