Бий русню

Ракетами, "градами", з "стінгерів" і "джавелінами",

Руками, словами, в молитві на вервиці свяченій.

Щоби позабула змагатися із Україною

Русня, відгодована хлібом й кийками козачими.

Ти вибий із неї минуле, ніде не прописане.

Принизь її нижче трави і окопів скровавлених.

І ту, що на танках, і ту, літаками нам вислану,

І ту, що пускає ракети домами й підвалами.

Вбивайте і нищіть. Нехай не залишиится й пороху

На нашій планеті із трупа гидкого москалика.

Нехай і у сні крізь століття здригається ворогу

Від хуторів їхніх вкраїнцями люто попалених.

Нехай у сиренах в них луп'яться діти по бункерах.

Хай вчать нашу мову й богам нашим віддано моляться.

За хлопців вкраїнських й дівчат, що померли так юними.

За рани від смерті дітей, що повік не загояться.

А Сотня Небесна у Тисячу з швидкістю множиться.

І кров із сльозами та потом утомлено змішуєм.

А вам, москалі, наша біль умільйон ще помножиться.

Ми помсту вам люту плануємо зараз й вирішуєм!

Вбивайте русню!Де лиш голос харкавий почуєте!

І знищуйте в корінь! І гілля криве пообламуйте!

Хай вдень не живеться їм! Хай і вночі не ночується!

Хай будуть навіки розбиті і кров`ю заплямлені.

Вбивайте русню! І не вірте у фрази заучені.

Не вірте у ті колисанки, що смерть заколисує.

Дівчата зґвалтовані наші і діти замучені,

Бабусь, дідусів наших стогони злились у тисячі!

Вбивайте русню! Стільки, скільки нам вишлеться ворогом.

І там, за межею, ми зону без дихання зробимо.

Щоб навіть наблизитись більше не сміли у мороці

До того, що ми так цінуєм, плекаєм і любимо!