11.04.2022 22:16
for all
87 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Світлана Нестерівська

Я померла у Маріуполі...

Я - померла у Маріуполі!

Перед тим - в Бородянці, Бучі!

Я кричала вам в усі рупори,

Що ґвалтують мене і мучать...


Сорок днів я ішла пустинею:

І водиці, і хліба катма!

Мої діти в підвалах синіли.

Я не дала їх в руки кату!


Хліб та воду мені обіцяно

Й цілий світ, як зречуся Бога.

Але я не торгую Вічністю.

Я не брала у них нічого!


Я чекала, що піст закінчиться...

Хоч й до того жила не дуже -

Вісім років як зло величиться.

Як хороню Героїв-друзів.


В Ірпіні нашім похоронена

Разом з сином своїм і татом.

Прикриваєтеся законами?

Я ж вмираю! Це ТАК багато.


Я померла у Маріуполі...

Разом з Воїном, що гранатою

Захищав нам хреста на куполі...

І Ісуса ось-ось розп`ятого...


Я померла від обезводнення...

Ще мені відірвало ногу.

А сьогодні орда безродная

Перекрила дихання Богу -


Так, у Бога спинилось дихання:

Його діти вмирали, страчені.

Доносились до неба схлипами

Крики сповнені непробачення!


І розлилася чорна хімія

Покривалом по місті страченім.

Йде Маріє - і в'яне Лілія

Від усього, що очі бачать там.


Я питаю: була із Сином Ти

В дні останні й Його катовано.

І знущалися над Христом кати.

Били. Бога було гвалтовано.


І розп'ято! І одіж вкрадено!

І не їв Він під цими муками.

Право пити у Нього забрано:

Жовч та оцет. Літають круками


В нас ракети. Аж череп лускає.

Знову вибухи. Кисню. Чистого.

Йде Марія  по Маріуполі.

По своєму святому містові.


Трупний запах з "Заріном" змішаний.

Пил та кіптява. Руки трусяться.

Що ж ти , світе, онлайн так тішишся?

Я - розп'ята у Маріуполі!


Я вже стільки вмирала, споєна

Обіцянками й посто-твітами.

Та , на щастя, безсмертні - Воїни!

Їх тримає народ молитвами!

Я - померла!

Та їх - не вбити вам!

Наші Воїни, небо, вічнії!

І вони будуть далі битися!

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 11.04.2022 22:36  Каранда Га... => © 

Слів немає...вірш геніальний.
Бідні люди...
На русню одного пекла мало.