11.04.2022 23:35
for all
47 views
    
rating - | no usr.
 © Світлана Нестерівська

Я стою над водою...

Переможцям-захисникам Маріуполя

Я стою над водою. Тебе обіймаю рукою.

І шепочуться чайки. І наші ніжніють дотОрки.

Пам`ятаєш, коханий, ту ніч, як прощались з тобою-

Як спинялось дихання, яке отруїли нам орки.


Чорна ніч. Чорний день. Ми не знали, нам сниться- не сниться.

Стільки ранених друзів. Ще більше було в небесах.

Але ти обіцяв, що народимо нашу Анничку)

І колись погуляємо в моїх Карпатах-лісах...


Подивись навкруги: який гарний тепер Маріуполь.

Хоча  серце болить - біль осівся у нім назавжди.

Пам`ятаєш Європу? Ми в неї просили про купол!

Захистити дітей від московської тої орди!


Ліка морщить чоло. І на мить навкруги все тьмяніє:

Знову вибух ракет! Літаки! Знову друзі в крові!

Проривається крик: "Де Денис?!!!" - "Тут я, Лієчко, Ліє..."-

Обіймає мене - і стихає війна в голові!


Так, Герої! Усі! Кожен з сотень! Їм вижити вдалось!

І Марія прийшла по мосту із чужих молитов.

Ні, своїх, бо вони у народ в тій війні побратались!

Бо тоді Україна воскресла! Воскресла любов!


Я стою над водою - тебе обіймаю рукою.

І Анничка щебече, що татко і мамця- Герої.

І схиляються люди тобі, нам, униз головою)

І стоїть Маріуполь - як Мученик, Витязь та Воїн!

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись