Господи, дай поплакати...
#ГероямМаріуполя #СергійСкальд
Господи, дай поплакати
Окремо від молитов...
Дорога покрита знаками.
Це значить, ти поруч йшов.
Ти ніс мене з бою, ранену.
Ти вбиту мене тримав.
Ми були удвох за гранями.
І досі у нас зима.
Вмирають Герої чужинцями-
Ніби із інших планет.
Тримають столи із гостинцями
Рідні удома. Поет
Пішов сумною дорогою.
Він сам вибирав цей шлях.
Та що я розкажу Богові
Про втому в його очах?
Зневіру, коли покинули?
Чи чув наші молитви?
І сльози? Бо ми всі - вижили!
Ми дивимось на зірки.
Я більше не стежу за знаками.
Бо в мене на знаках - "Азов".
Боже, дозволь поплакати
За тими, хто відійшов:
Хто тішить Твоїми Обіймами,
Кого не турбує біль,
Хто більше не марить війнами,
Бо спокій знайшов в Тобі.
Я вила би, а не плакала!
Кричала б у ніч від втрат!
За кожним коханим таточком,
Який не прийде назад!
За кожним синочком, подругом!
Я б вирізала з небес
І місяць, і навіть зорі ті,
Щоби повернуть тебе!
Але я не можу плакати.
Я в небо кричу-молю,
Під небом стою з плакатами:
"Врятуйте, кого люблю!"
Там, за межАми й гранями,
У чорній дірі війни
Лежать дорогі поранені
Чоловіки й сини!
І я і кричу, і молюся.
І вірю, і бережу.
Торгуюся з Богом, борюся,
Виходячи за межу.
Благаю сцілити, вивести...
Немов із тюрми Петра,
Чи вилетіти, чи виплисти,
Чи вбить ворогів дотла,
Щоби врятувати ранених.
Героїв, Титанів, Міць.
І серце міцніє шрамами
Від поглядів тих облич.
І тиха молитва лиється,
Немов би Чумацький шлях
У наш Маріуполь. Й гріється
Там Воїнство при зірках.
І повнить молитва силами.
І віра є на прорив...
А ворог іде могилами
З мечами, щоб від мечів...
Господи, час не плакати.
А уперед іти.
Повниться небо знаками:
Воїни.Поруч- Ти!
