Світлана Нестерівська «Мені би жити далі...»
Мені би жити далі,
Бо серце - не із сталі.
Мені ночами мама моя сниться...
І плаче у сорочку:
"З поверненням, синочку!"
Чи це колись, матусенько, здійсниться?
Я, може, був сталевим
Колись у місті Лева.
Коли коханій в очі я дивився.
Тепер живий-живучий.
Лиш ворог тіло мучить.
Я б так води з криниченьки напився.
Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше
Візьміть участь в обговоренні
© Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди
Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори
