Коли ти помреш...
#ГероямМаріуполя
Я боюсь засинати...
Бо,коли засинаю тут,
Прокидаюсь з тобою у нашому Маріуполі
Там немає кімнати.
Я стою у вікні - й молюсь.
Я не можу кричати, так голосно серце стукає...
Я боюсь засинати,
Щоби у якомусь з снів
Я тебе не застала здорового і з усмішкою.
Наша тиха кімната.
-Коханий, ти щось поїв?
-Та нічого нема...- Я в печалі. Я стала злішою.
Бо коли ти помреш-
Я піду за тобою, знай.
В мене більше нема тих, хто вміє так добре слухати.
Це якийсь лютий треш!
Ми ж удвох будували рай!
І закінчився рай нам смертями війни й розрухою.
