21.05.2022 11:08
for all
76 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Світлана Нестерівська

То не в городі Азові...

#ГероїМаріуполя #Azovstal #Mariupol

То не в городі Азові- а в Марії-місті

Зібралися славні хлопці, не сто, ані двісті.


Жили собі, поживали, діточок ростили.

Сподівалися навали москальської сили.


Сподівались-тренувались. Часто без підмоги.

Всю надію покладали на себе й на Бога.


Ой повіяв чорний вітер - козак не журився.

Вислав на Вкраїну діток, Богу помолився.


Затрубів у усі роги: шліть же допомогу.

Будем місто боронити від навальця злого.


А з вкраїни ворон кряче, що війни не буде.

Та й забрали в козаченька обладунки юди.


Козак довго не журився. Лиш скипів від злості.

Вранці Богу помолився. Що ж, заходьте, "гості"...


Гомоніла Україна - приймала ракети.

Бився мужньо козаченько з танками багнетом.


Не у городі Азові. А в Маріії-місті

Розтікались ріки крові із-під рук рашистів.


Ріки крові розтікались, тисячами мерли...

Наші хлопці боролися - їх демони жерли...


Помагали хлопці людям. Місто у облозі.

А зрадники хвалилися:"Бути перемозі!"


Хвалилися, та чекали - рахували втрати.

І світ божий покидали найкращі солдати.


Маріуполь у облозі: ні води, ні ліків...

Затопило море крові й сліз дитячих ріки.


Ділилися оборонці їжею й водою -

Рятували, витягали людей з поля бою.


Смерть з косою не ходила - купила комбайна:

Молотила без поділу на поганих й файних.


І послали хлопці звістку ген до України:

Маріуполь загибає. І я тут загину.


Не залишу рідні стіни і містян хороших.

Прокидайся, Україно!Дуже тебе прошу!


Прокидайся - не цурайся. Не закривай очі:

Росіянин убиває нас і вдень, і вночі!


Не покину, бо тут люди: тут жінки і діти!

Треба визволити з пастки українські квіти!


Не покину, бо тут в ранах гниють побратими .

Десятками помирають та й за Україну!


Не покину тіл преславних тих, хто поліг в бою,

Щоб в почестях поховати з славою земною!


Довго слались оті кличі - фортеця стояла!

Світ дивився їм у вічі - було того мало!


Світ дивився як на страту голодом та болем.

Хлопці мужньо говорили:"Ми усе поборем!"


Світ захоплено дивився. Вороги судили.

А у зрадників від злості щелепи зводило.


Без надії сподіваюсь. З голоду ся мучу.

"Пам`ятайте: Маріуполь в сто раз гірше Бучі..."


Молилася Україна і била у дзвони.

Кожного дня приходили звістки похоронні:


Прикордонник Дашко Ігор, самбірчанин мужній,

Крикнув "Слава Україні!"- і помер за друзів!


Нових рим ми не почуєм від Сергія Скальда -

Буде з Богом говорити, де є в світі правда?


З підземелля голос мужній від Кушнір Олени

Стукав людям до совісті, застивав у венах!


Стукав-стукав - та й спинився. Зупинила бомба.

Чи ж ви, люди, іще люди, а чи теве-зомбі?


Так загинув поліцейський Даниїл Сафонов.

Він назавжди в наших душах й наших телефонах.


Пробивавсь до своїх друзів Олександр Гряник.

Бо що братство у азовців - то не знає зрадник.


І кричав у очі Богу: "Де ти є, не чую!

Нам усім потрібна віра, що нас порятують!"


І упав на болі бою - до останку бився.

Ну а світ упився кров`ю - світ на це дивився!


Стільки хлопців загинуло. стільки дівчат впало.

Але кату було мало! "Азовсталь" стояла!


Не знайшлося в всьому світі їх рівня Героїв!

Люди вміли лиш просити, а не брати боєм!


І знесилені боями, в голоді та спразі,

Із чорнючими бинтами, під обстрілом вражим


Хлопці взяли в свої руки процес перемовин-

Та вивели всіх цивільних з підземелля схову!


Та діточок з матерями вели в руки ката.

А кат слова не тримає - вбив шістьох солдатів.


Так, убив шістьох солдатів - десятьох поранив!

Не побачать більше матір молоді Гетьмани!


Як вивезли всіх цивільних. То взяли і ранних -

Обіцяв їх поміняти ворог окаянний.


А за раненими везли тіла побратимів -

Щоб їх люди поховали нарівні з святими...


...Це не кінець осторії. А початок слави.

А що далі було, люде, не розкажу зараз.


Бо там - слава, варта, люде, окремого співу!

Бо не бачила планета ще такого дива...

Публікації: Світлана Нестерівська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись