11.06.2022 10:22
for all
92 views
    
rating - | no usr.
 © Світлана Нестерівська

В полоні

Перехрести мене, Боже, хоч рукою ката.

Бо я там, де вже немає ні мами, ні тата.


Руки зв`язані за спину. На очах- пов`язка.

Поверни до України, Господи, будь ласка.


Щось питають язиками-я не розумію.

Лиш молюся подумками та про смерть вже мрію.


Я не буду говорити. Бо мені не рівня

Та біднота москальськая із гербами півня.


Пропікали мене струмом. І низили ґвалтом.

"Ну нічого, -я подумав:-в нас вам не відняти!


Велич нашу не здолати!Не зменшити віру.

Не здадуться українці подохлому звіру!"


Перехрести мене, Боже, хоч рукою ката.

Бо не бачив я в цім пеклі ні друга, ні брата.


Тільки стогін чув крізь зуби із сусідніх камер.

Не здаються мої любі перед русаками.


Бо нема такої муки, якої не пройдем!

Але це не розуміють путінськії хвойди.


Бо вони такії жваві, коли ми в полоні.

Ну а десь на полі бою пісяють у сподні.


Й обпісяні помирають в зимових бушлатах.

...А я - пройду крізь ці муки- й повернусь до хати.


Діток обійму, дружину. Ще народим пару.

Бо у серці-Україна.Що нам ці удари, 


Беззмістовні катування- нас це не принизить!

Бо проходить Україна через різні кризи.


Не ламають її вітри, не гнуть буревії.

Спускається на коліна Богу і Марії


І молиться за Воїнів. І сама воює.

Я вистою, Україно. І ти-стій!Хай чує


Світ безмежний. І хай бачить вкраїнських Героїв!

Україна-переможе. Бо в ній кожен-Воїн!

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись